Размножение — одно из обязательных свойств любого живого организма. Размножение заключается в увеличении числа особей.
У растений различают бесполое и половое размножение.
Бесполое размножение
В процессе бесполого размножения участвует один родительский организм, который производит двух или более потомков. Потомки идентичны между собой и родительскому организму.
Бесполое размножение подразделяют на собственно бесполое (спорообразование) и вегетативное.
1. Собственно бесполое размножение (спорообразование).
Спорами размножаются одноклеточные и многоклеточные водоросли, мхи, папоротники, хвощи и плауны.
Спора — специализированная клетка. Она отделяется от материнского растения и, попав в благоприятные условия, прорастает, образуя новое растение. Одно растение может образовать тысячи и миллионы спор, из которых лишь некоторые прорастут и дадут новые поколения растений.
2. Вегетативное размножение — размножение при вегетативных частей растения: стеблей, корней, листьев, луковиц, клубней и т. д. Новая особь наследует все признаки и свойства материнского организма.
Половое размножение
В процессе полового размножения новый организм образуется в результате слияния половых клеток (гамет).
Различают мужские гаметы (сперматозоиды — подвижные и спермии — неподвижные) и женские гаметы (яйцеклетки).
Процесс слияния мужской и женской гамет получил название оплодотворение.
После слияния гамет образуется зигота (от греческого слова «зиготос» — соединённый вместе).
Из зиготы развивается зародыш будущего растения, который несёт признаки обоих родителей.
Цветок — репродуктивный орган цветкового растения. В цветках формируются половые клетки. После опыления и оплодотворения из цветка образуются плоды с семенами.
При половом размножении новый организм образуется в результате слияния половых клеток (мужской и женской гамет), каждая из которых имеет свои наследственные признаки, их передают хромосомы, находящиеся в ядрах клеток. В результате перекомбинации признаков у растения могут появиться новые свойства, которые ему лучше при к окружающей среде.
У многих водорослей и всех высших растений происходит закономерная смена бесполого размножения половым.
Для селекції рослин велике значення мають розвиток наукових основ добору й гібридизації, а саме вивчення генетичних і фізіологобіохімічних основ імунітету, спадкування найважливіших кількісних і якісних ознак (білка і його амінокислотної сполуки, жирів, крохмалю, цукрів). Важливими є також методи створення вихідного матеріалу.
До них належать поліплоїдія, експериментальний мутагенез, гаплоїдія, клітинна селекція, хромосомна й генна інженерія, гібридизація протопластів, культура зародкових і соматичних клітин і тканин рослин. Сучасна селекція трохи відрізняється від тієї, яка була раніше. Зараз як вихідний матеріал у ній використовуються природні й гібридні популяції, самозапилені лінії, штучні мутанти і поліплоїдні форми.Як і в селекції рослин, на ранніх етапах розвитку тваринництва породи створювалися в результаті несвідомого добору або під впливом природноекономічних умов. Але процес нагромадження зоотехнічної інформації тривав, і незабаром склалися певні методи створення порід за заздалегідь наміченою програмою добору й підбору. Почав використовуватися інбридинг, щоб закріпити певні якості. Інбридинг — близькоспоріднене схрещування тварин. У такий б були виведені чимало порід світового значення (шортгорнська, голландська породи великої рогатої худоби й ін.).
У селекції тварин широко застосовуються сучасні генетичні методи. Серед них велике значення мають генетика популяцій, а також імуногенетика. Постійно розробляються методи вивчення мінливості, спадковості й генетичної кореляції Ознак, оцінки генотипу тварин і добору плюсівваріантів, що й забезпечило вищий науковометодичний рівень селекційних робіт.
Размножение — одно из обязательных свойств любого живого организма. Размножение заключается в увеличении числа особей.
У растений различают бесполое и половое размножение.
Бесполое размножение
В процессе бесполого размножения участвует один родительский организм, который производит двух или более потомков. Потомки идентичны между собой и родительскому организму.
Бесполое размножение подразделяют на собственно бесполое (спорообразование) и вегетативное.
1. Собственно бесполое размножение (спорообразование).
Спорами размножаются одноклеточные и многоклеточные водоросли, мхи, папоротники, хвощи и плауны.
Спора — специализированная клетка. Она отделяется от материнского растения и, попав в благоприятные условия, прорастает, образуя новое растение. Одно растение может образовать тысячи и миллионы спор, из которых лишь некоторые прорастут и дадут новые поколения растений.
2. Вегетативное размножение — размножение при вегетативных частей растения: стеблей, корней, листьев, луковиц, клубней и т. д. Новая особь наследует все признаки и свойства материнского организма.
Половое размножение
В процессе полового размножения новый организм образуется в результате слияния половых клеток (гамет).
Различают мужские гаметы (сперматозоиды — подвижные и спермии — неподвижные) и женские гаметы (яйцеклетки).
Процесс слияния мужской и женской гамет получил название оплодотворение.
После слияния гамет образуется зигота (от греческого слова «зиготос» — соединённый вместе).
Из зиготы развивается зародыш будущего растения, который несёт признаки обоих родителей.
Цветок — репродуктивный орган цветкового растения. В цветках формируются половые клетки. После опыления и оплодотворения из цветка образуются плоды с семенами.
При половом размножении новый организм образуется в результате слияния половых клеток (мужской и женской гамет), каждая из которых имеет свои наследственные признаки, их передают хромосомы, находящиеся в ядрах клеток. В результате перекомбинации признаков у растения могут появиться новые свойства, которые ему лучше при к окружающей среде.
У многих водорослей и всех высших растений происходит закономерная смена бесполого размножения половым.
Объяснение:
Для селекції рослин велике значення мають розвиток наукових основ добору й гібридизації, а саме вивчення генетичних і фізіологобіохімічних основ імунітету, спадкування найважливіших кількісних і якісних ознак (білка і його амінокислотної сполуки, жирів, крохмалю, цукрів). Важливими є також методи створення вихідного матеріалу.
До них належать поліплоїдія, експериментальний мутагенез, гаплоїдія, клітинна селекція, хромосомна й генна інженерія, гібридизація протопластів, культура зародкових і соматичних клітин і тканин рослин. Сучасна селекція трохи відрізняється від тієї, яка була раніше. Зараз як вихідний матеріал у ній використовуються природні й гібридні популяції, самозапилені лінії, штучні мутанти і поліплоїдні форми.Як і в селекції рослин, на ранніх етапах розвитку тваринництва породи створювалися в результаті несвідомого добору або під впливом природноекономічних умов. Але процес нагромадження зоотехнічної інформації тривав, і незабаром склалися певні методи створення порід за заздалегідь наміченою програмою добору й підбору. Почав використовуватися інбридинг, щоб закріпити певні якості. Інбридинг — близькоспоріднене схрещування тварин. У такий б були виведені чимало порід світового значення (шортгорнська, голландська породи великої рогатої худоби й ін.).
У селекції тварин широко застосовуються сучасні генетичні методи. Серед них велике значення мають генетика популяцій, а також імуногенетика. Постійно розробляються методи вивчення мінливості, спадковості й генетичної кореляції Ознак, оцінки генотипу тварин і добору плюсівваріантів, що й забезпечило вищий науковометодичний рівень селекційних робіт.
Объяснение: