4. Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам'яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като - не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам'яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам'яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі. Творчі завдання 1. Лицар Като перетворював дітей на птахів або на людей із кам'яним серцем. Пригадайте відомі вам казки, де йшлося про подібні перевтілення. Визначте роль прийому перевтілення у творі А. Ліндгрен. 2. Підготуйте усну розповідь на тему «Умій вибирати друзів» (за повістю А. Ліндгрен «Міо, мій Міо»). Уривки з повісті «Міо, Мій Міо» (За підручником Волощук Є.В.) Оповідь ведеться від особи головного героя — сироти Бу Вільгельма Ульсона, якого всі називали просто Буссе. Матір він втратив відразу після народження, про батька ж ніхто нічого не знав. Зовсім маленьким Буссе всиновили тітка Едля й дядько Сікстен. Однак вони сприймали хлопчика як тягар і постійно допікали йому докорами. Почуваючись самотнім і нещасливим, Буссе над усе мріяв знайти рідного батька. Единою його розрадою був приятель Бенко, який мав пречудового тата. Одного вечора продавчиня Лундін, яка завжди добре ставилася до Буссе, подарувала йому яблуко й попросила вкинути в поштову скриньку листівку. Саме тієї миті в житті хлопчика розпочалися дивовижні події... Він у дорозі і день і ніч (...) Я пішов до поштової скриньки за квартал від ятки. І коли вже мав опустити в неї картку, помітив, що вона світиться, ніби горить. Атож, літери, які написала тітка Лундін, яскріли, мов жарини. Я не втримався і прочитав картку. На ній було написано: «Королю Країни Далекої. Той, кого ти так довго шукаєш, у дорозі. Він у дорозі день і ніч і несе в руці знак — осяйне золоте яблуко». Я нічого не втямив. Але мене чомусь обсипало морозом, і я квапливо вкинув картку до скриньки. Хто в дорозі день і ніч? І хто несе в руці золоте яблуко? Та ось я глянув на яблуко, яке мені дала тітка Лундін. І побачив, що воно золоте. Воно золоте, сказав я сам до себе. У мене в руці було осяйне золоте яблуко. Я мало не заплакав. Власне, не заплакав, а мало не заплакав. Бо відчув себе дуже самітним. Я пішов до парку Тегнера й сів на лавку. Там не було ні душі. Усі люди вечеряли вдома. (...) Тільки я сидів надворі в темряві. Сидів сам. Сам із золотим яблуком і не знав, що з ним робити. Поки що я обережно поклав його біля себе на лавку. Поблизу стояв ліхтар, і світло падало на мене й на яблуко. Але те світло осявало й ще щось на землі. Виявилося, що то звичайна пляшка з-під пива, певна річ, порожня. Тільки хтось заткнув її уламком гіллячки. Мабуть, хтось із дітей, що гралися вранці в парку. Я підняв пляшку й прочитав напис на невеличкій наліпці: «Акціонерне 4
ответ:1 февраля в читальном зале Волховской библиотеки для членов клуба "Творческое Долголетие" состоялся литературно-музыкальный вечер: "Здесь моей отчизны середина", посвященный творчеству Михаила Львовича Матусовского.
Библиотекари НОСБ "Веда" познакомили присутствующих с биографией поэта:
Михаил Львович Матусовский (10 [23] июля 1915, Луганск – 16 июля 1990, Москва) – советский поэт-песенник, написавший такие всем известные песни, как "Крейсер "Аврора", "Подмосковные вечера", "Песня о дружбе" или "Верные друзья", "Вернулся я на Родину", и многие другие.
Особое внимание было уделено творчеству поэта в годы Великой Отечественной войны на Новгородской земле. Здесь, на Северо-Западном фронте, он провёл два года, работая фронтовым корреспондентом в газете – "За Родину!". Большое количество стихотворений Матусовский посвятил валдайской земле: "Валдаю", "Валдайская земля, люблю твой синий взор…", "Возле Едрова у Валдая…" и другие. Во время войны вышли сборники его стихов: "Фронт" (1942), "Когда шумит Ильмень-озеро" (1944).
Гости вечера песни на стихи М. Матусовского:
- "На безымянной высоте" (на музыку Вениамина Баснера) из к/ф "Тишина" (реж. В. Басов) – исп. Лев Барашков;
- "С чего начинается Родина" (муз. В. Баснера) из к/ф "Щит и меч" (реж. В. Басов) – исп. Марк Бернес;
- "Старый клён" (муз. А. Пахмутовой) из к/ф "Девчата" – исп. Люсьена Овчинникова и Николай Погодин;
- "В дни войны" (муз. А. Петрова) из к/ф "Батальоны огня" – исп. Николай Караченцов.
4. Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам'яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като - не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам'яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам'яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі. Творчі завдання 1. Лицар Като перетворював дітей на птахів або на людей із кам'яним серцем. Пригадайте відомі вам казки, де йшлося про подібні перевтілення. Визначте роль прийому перевтілення у творі А. Ліндгрен. 2. Підготуйте усну розповідь на тему «Умій вибирати друзів» (за повістю А. Ліндгрен «Міо, мій Міо»). Уривки з повісті «Міо, Мій Міо» (За підручником Волощук Є.В.) Оповідь ведеться від особи головного героя — сироти Бу Вільгельма Ульсона, якого всі називали просто Буссе. Матір він втратив відразу після народження, про батька ж ніхто нічого не знав. Зовсім маленьким Буссе всиновили тітка Едля й дядько Сікстен. Однак вони сприймали хлопчика як тягар і постійно допікали йому докорами. Почуваючись самотнім і нещасливим, Буссе над усе мріяв знайти рідного батька. Единою його розрадою був приятель Бенко, який мав пречудового тата. Одного вечора продавчиня Лундін, яка завжди добре ставилася до Буссе, подарувала йому яблуко й попросила вкинути в поштову скриньку листівку. Саме тієї миті в житті хлопчика розпочалися дивовижні події... Він у дорозі і день і ніч (...) Я пішов до поштової скриньки за квартал від ятки. І коли вже мав опустити в неї картку, помітив, що вона світиться, ніби горить. Атож, літери, які написала тітка Лундін, яскріли, мов жарини. Я не втримався і прочитав картку. На ній було написано: «Королю Країни Далекої. Той, кого ти так довго шукаєш, у дорозі. Він у дорозі день і ніч і несе в руці знак — осяйне золоте яблуко». Я нічого не втямив. Але мене чомусь обсипало морозом, і я квапливо вкинув картку до скриньки. Хто в дорозі день і ніч? І хто несе в руці золоте яблуко? Та ось я глянув на яблуко, яке мені дала тітка Лундін. І побачив, що воно золоте. Воно золоте, сказав я сам до себе. У мене в руці було осяйне золоте яблуко. Я мало не заплакав. Власне, не заплакав, а мало не заплакав. Бо відчув себе дуже самітним. Я пішов до парку Тегнера й сів на лавку. Там не було ні душі. Усі люди вечеряли вдома. (...) Тільки я сидів надворі в темряві. Сидів сам. Сам із золотим яблуком і не знав, що з ним робити. Поки що я обережно поклав його біля себе на лавку. Поблизу стояв ліхтар, і світло падало на мене й на яблуко. Але те світло осявало й ще щось на землі. Виявилося, що то звичайна пляшка з-під пива, певна річ, порожня. Тільки хтось заткнув її уламком гіллячки. Мабуть, хтось із дітей, що гралися вранці в парку. Я підняв пляшку й прочитав напис на невеличкій наліпці: «Акціонерне 4
ответ:1 февраля в читальном зале Волховской библиотеки для членов клуба "Творческое Долголетие" состоялся литературно-музыкальный вечер: "Здесь моей отчизны середина", посвященный творчеству Михаила Львовича Матусовского.
Библиотекари НОСБ "Веда" познакомили присутствующих с биографией поэта:
Михаил Львович Матусовский (10 [23] июля 1915, Луганск – 16 июля 1990, Москва) – советский поэт-песенник, написавший такие всем известные песни, как "Крейсер "Аврора", "Подмосковные вечера", "Песня о дружбе" или "Верные друзья", "Вернулся я на Родину", и многие другие.
Особое внимание было уделено творчеству поэта в годы Великой Отечественной войны на Новгородской земле. Здесь, на Северо-Западном фронте, он провёл два года, работая фронтовым корреспондентом в газете – "За Родину!". Большое количество стихотворений Матусовский посвятил валдайской земле: "Валдаю", "Валдайская земля, люблю твой синий взор…", "Возле Едрова у Валдая…" и другие. Во время войны вышли сборники его стихов: "Фронт" (1942), "Когда шумит Ильмень-озеро" (1944).
Гости вечера песни на стихи М. Матусовского:
- "На безымянной высоте" (на музыку Вениамина Баснера) из к/ф "Тишина" (реж. В. Басов) – исп. Лев Барашков;
- "С чего начинается Родина" (муз. В. Баснера) из к/ф "Щит и меч" (реж. В. Басов) – исп. Марк Бернес;
- "Старый клён" (муз. А. Пахмутовой) из к/ф "Девчата" – исп. Люсьена Овчинникова и Николай Погодин;
- "В дни войны" (муз. А. Петрова) из к/ф "Батальоны огня" – исп. Николай Караченцов.
Объяснение: