Болашақ өнертабыстар турвлы достарыңмен ой бөлісіңдер. Шынымен болуы мүмкін бе? Осындай өзгерістер кезеңінде өмір сүріп жатырмыз ба? Қортынды шығарыңдар
ответ:Когда ты идешь в лес, подумай, кто ты – друг или враг природе? Ведь лес – это самый верный наш в борьбе за урожай. Он хранит почвенную влагу, смягчает климат, останавливает сухие и жаркие ветра, преграждает своими зелеными плотинами путь сыпучим пескам. Из лесных болот берут начало реки.
Цветы и деревья, насекомые и лесные птицы, мелкие животные беззащитны перед тобой. Места, где уничтожен лес, подвергаются жестоким размывам от талых вод и дождей. Невозможно перечислить все бедствия, какие несет с собой истребление лесов. Если бы ты знал о них, то у тебя, должно быть, не поднялась бы рука сломать для букета ветку цветущей рябины.
Помни, что природа и так пострадала от равнодушных и жадных рук ее «любителей». Исчезает много цветов. Большое количество зверей и птиц занесено в Красную книгу. Леса вокруг больших городов стали похожи на мусорники. Так вот и подумай: человек природе – друг?
Объяснение: у меня это написано в учебнике, сократите немножко и можно написать,
ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.
ответ:Когда ты идешь в лес, подумай, кто ты – друг или враг природе? Ведь лес – это самый верный наш в борьбе за урожай. Он хранит почвенную влагу, смягчает климат, останавливает сухие и жаркие ветра, преграждает своими зелеными плотинами путь сыпучим пескам. Из лесных болот берут начало реки.
Цветы и деревья, насекомые и лесные птицы, мелкие животные беззащитны перед тобой. Места, где уничтожен лес, подвергаются жестоким размывам от талых вод и дождей. Невозможно перечислить все бедствия, какие несет с собой истребление лесов. Если бы ты знал о них, то у тебя, должно быть, не поднялась бы рука сломать для букета ветку цветущей рябины.
Помни, что природа и так пострадала от равнодушных и жадных рук ее «любителей». Исчезает много цветов. Большое количество зверей и птиц занесено в Красную книгу. Леса вокруг больших городов стали похожи на мусорники. Так вот и подумай: человек природе – друг?
Объяснение: у меня это написано в учебнике, сократите немножко и можно написать,
ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.