Надо по картинке ниже определить, что это за праздник (это вроде Нооруз) и написать сочинение на кыргызском на 12-15 предложений, в сочинение надо подчеркнуть бышыктооч.
СКАЗКА О РЫБАКЕ И РЫБКЕ создана А.С. Пушкиным в 1833 году, напечатана в 1835 году. И названная сказка создана, поэтом, с большой сатирой, как вы уже и сами знаете, на жадную старуху. Потому я, ещё совершенно не зная о существовании текстологов и источниковедов, и обратил на неё внимание. А текстологи, уже к настоящему времени, очень мне по многим вопросам. Так через кропотливую работу пушкиниста-текстолога Л.Б. Модзалевского создавшего «ПРИМЕЧАНИЯ к письмам поэта за 1831-33 годы», я выявил, к примеру, что поэт с 17-го сентября по 12-го октября 1832 года был в поездке. Пояснение В.Б - Поездка свершилась только до Москвы и обратно, а не как первоначально планировал поэт; поэт первоначально планировал поездку по нескольким губерниям России. Здесь же замечу, что Пушкин приехал в Петербург – 12-го октября 1832 года, а выехал из Москвы – 10-го октября 1832 года.
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
СКАЗКА О РЫБАКЕ И РЫБКЕ создана А.С. Пушкиным в 1833 году, напечатана в 1835 году. И названная сказка создана, поэтом, с большой сатирой, как вы уже и сами знаете, на жадную старуху. Потому я, ещё совершенно не зная о существовании текстологов и источниковедов, и обратил на неё внимание. А текстологи, уже к настоящему времени, очень мне по многим вопросам. Так через кропотливую работу пушкиниста-текстолога Л.Б. Модзалевского создавшего «ПРИМЕЧАНИЯ к письмам поэта за 1831-33 годы», я выявил, к примеру, что поэт с 17-го сентября по 12-го октября 1832 года был в поездке. Пояснение В.Б - Поездка свершилась только до Москвы и обратно, а не как первоначально планировал поэт; поэт первоначально планировал поездку по нескольким губерниям России. Здесь же замечу, что Пушкин приехал в Петербург – 12-го октября 1832 года, а выехал из Москвы – 10-го октября 1832 года.
Відповідь:
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Пояснення: