Проанализировать коммуникативную ситуац1. Цель, мотивы общения.

2. Контекст и ситуация общения: место, время, их влияние на протекание взаимодействия коммуникантов. Общая характеристика атмосферы общения.

3. Коммуникативное поведение участников общения (коммуникативный паспорт каждого):

- проявление коммуникативной цели каждого из участников;

- взаимная оценка стратегий;

- характеристика социальных и коммуникативных ролей, их смена;

- скрытые роли;

- приемы воздействия на собеседника, учитываются возраст, пол, образование, текущее состояние сознания?

- учитываются ли нормы культуры общения, средства речевого этикета;

- типы речевых ошибок;

- присутствуют ли в общении невербальные средства (жесты, мимика, знаки) и с чем это связано?

4. Типы общения каждого участника (открытое / закрытое, инициативное / под давлением, официальное / неофициальное, этикетное, раскрепощенное, конфликтное / кооперативное), изменяется ли тип общения в процессе взаимодействия?

5. Можно ли считать успешным данный акт коммуникации?

І.

М. Львовский «В моей смерти винить Клаву К.».

— Тебе не кажется, что имя «Туся» звучит инфантильно?

— Кажется. От косичек я тебя избавила. С «Тусей» тоже пора кончать, — ответила Клава.

— А как?

— Откликайся только на Таню. Сможешь?

— Попробую. Он здесь живёт, — я показала на парадное старого дома.

— Между прочим, и «Лаврик» не шедевр, — заметила Клава. — Не знаю, почему это имя выскочило у меня в ту минуту. Может, оттого, что ты его так разрекламировала. На вид он ничего особенного.

Я посмотрела на часы.

— Сейчас он выйдет. Я же тебе не про вид говорила, а про внутреннее содержание. Вообще-то он на танцы в горсад никогда не ходит. Но я намекнула, что у тебя возник интерес, и он согласился.

— Сразу? — с Клава.

— Сначала он сказал, что я вру.

— Догадливый. А почему же потом согласился?

— По-моему, ему стало интересно, зачем я это делаю.

Клава так плечами, что я поняла: и она не знает зачем.ию по схеме:

Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.

Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.

Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.

Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.

Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…

Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.

Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.

Без хліба нема обіда. (Хліб це підставовий корм в Україні.)**

Бог би тебе хлібом побив. (Жартовливе прокляття. Щоб у тебе ніколи хліба не бракло.)

Відрізану скибку хліба не зліпиш докупи. (Зраненого серця не загоїш.)

До готового хліба, найдеться губа. (На придбане добро злакомиться хто-будь.)

Коли б, Бог, хліб був не забрав, то був би я і гадки не мав. (Коли б град не вибив був збіжжа, то я й не журився б.)

Ліпше хліб з водою, як пиріг з бідою. (Ліпше пісна страва хоч і бідна, як роскоші з лихою жінкою.)

На Бориса-Гліба берися до хліба. (Свято Бориса і Гліба 6-го серпня, це крайна пора жнив, збирати збіжжя.)

Наплюю я багачу, як я свій хліб змолочу. (Я вже обійдуся без багача, як мій хліб буде змолочений.)

На Поділлі хліб по кіллі. (На Поділлі дуже урожайна земля де багато збіжжя родиться.)

Не буде з тої муки хліба. (З цього діла користи не буде.)

Нема хліба, нема Отченашу. (Не хочеш платити, то й робити не буду.)