Гайавата – герой ірокезьких віддань, відважний, мудрий, добрий, сміливий воїн, переможець зла, борець з ворожими силами природи. Г. – фігура народного епосу, з яким Лонгфелло був знайомий по записах етнографа Г. Р. Скулкрафта. Як історична особа Г. – ірокезький законодавець початку XV ст., вождь племені онондагов, у своєму правлінні поєднував виборну парламентську систему і місцеве спадкове управління.
У легендах образ Г. придбаває міфологічні риси.
Буквально його ім’я переводиться як “пророк, учитель” або “божество, що протегує рибним і мисливським місцям”. У Лонгфелло Г. представлений переважно у своєму земному вигляді, хоча і наділений деякими надприродними рисами. Його життя протікає в одному з племен оджибуэев, напівкочових алгонкинов. Героїчні діяння Г. викладені Лонгфелло у формі своєрідного рицарського роману.
Герой здійснює подвиги в ім’я благородних цілей.
Він виховувався на лоні природи, немов переймаючи її розум і гармонійність, – підтвердження поширеної в XІX ст. теорії Р. У. Эмерсона про спорідненість з природою як запоруці цілісності людини. Досягнувши віку юного воїна, Г. шукає батька, і між ними відбувається боротьба, з якої герой поеми виходить переможцем. Великі діяння Г. складають основне оповідання, що завершується відходом героя у світлий світ услід за “дамою серця” Миннегагой, коли в поселеннях індійців з’являються білі люди.
Коммуникативность - это умение верно передавать информацию, свои мысли формулировать высказывания таким образом, что весь вкладываемый смысл полностью понимается собеседником. Разумеется, коммуникативность подразумевает умение находить эффективный подход к любому человеку.
Коммуникабельность же - это навык налаживания взаимосвязей, лёгкость в общении, умение расположить к себе собеседника, понравиться ему. У коммуникабельного человека никогда не стоит проблема связаться с кем-либо, он не стесняется и не теряется в разговоре, легко подбирая тему, интересную собеседнику.
То есть, если обобщать, коммуникабельность позволяет найти собеседника, завязать с ним разговор и понравиться ему. Коммуникативность же - доходчиво передать все свои мысли, никого не запутав, и необходимую информацию. И, как водится, не всегда из одного обязательно следует другое: могут существовать как люди с обоими этими навыками, так и с развитым только одним.
Коммуникативный, но не коммуникабельный, человек всегда будет предельно чёток и ясен в своей речи, у собеседника никогда не будет возникать вопросов по части рассказанного материала - но может стать скучно. Чисто информативная речь суха и скупа. В обратной же ситуации человек может запросто понравиться собеседнику - но тратить уйму времени на попытки донести свою мысль или идею.
Гайавата – герой ірокезьких віддань, відважний, мудрий, добрий, сміливий воїн, переможець зла, борець з ворожими силами природи. Г. – фігура народного епосу, з яким Лонгфелло був знайомий по записах етнографа Г. Р. Скулкрафта. Як історична особа Г. – ірокезький законодавець початку XV ст., вождь племені онондагов, у своєму правлінні поєднував виборну парламентську систему і місцеве спадкове управління.
У легендах образ Г. придбаває міфологічні риси.
Буквально його ім’я переводиться як “пророк, учитель” або “божество, що протегує рибним і мисливським місцям”. У Лонгфелло Г. представлений переважно у своєму земному вигляді, хоча і наділений деякими надприродними рисами. Його життя протікає в одному з племен оджибуэев, напівкочових алгонкинов. Героїчні діяння Г. викладені Лонгфелло у формі своєрідного рицарського роману.
Герой здійснює подвиги в ім’я благородних цілей.
Він виховувався на лоні природи, немов переймаючи її розум і гармонійність, – підтвердження поширеної в XІX ст. теорії Р. У. Эмерсона про спорідненість з природою як запоруці цілісності людини. Досягнувши віку юного воїна, Г. шукає батька, і між ними відбувається боротьба, з якої герой поеми виходить переможцем. Великі діяння Г. складають основне оповідання, що завершується відходом героя у світлий світ услід за “дамою серця” Миннегагой, коли в поселеннях індійців з’являються білі люди.
Коммуникативность - это умение верно передавать информацию, свои мысли формулировать высказывания таким образом, что весь вкладываемый смысл полностью понимается собеседником. Разумеется, коммуникативность подразумевает умение находить эффективный подход к любому человеку.
Коммуникабельность же - это навык налаживания взаимосвязей, лёгкость в общении, умение расположить к себе собеседника, понравиться ему. У коммуникабельного человека никогда не стоит проблема связаться с кем-либо, он не стесняется и не теряется в разговоре, легко подбирая тему, интересную собеседнику.
То есть, если обобщать, коммуникабельность позволяет найти собеседника, завязать с ним разговор и понравиться ему. Коммуникативность же - доходчиво передать все свои мысли, никого не запутав, и необходимую информацию. И, как водится, не всегда из одного обязательно следует другое: могут существовать как люди с обоими этими навыками, так и с развитым только одним.
Коммуникативный, но не коммуникабельный, человек всегда будет предельно чёток и ясен в своей речи, у собеседника никогда не будет возникать вопросов по части рассказанного материала - но может стать скучно. Чисто информативная речь суха и скупа. В обратной же ситуации человек может запросто понравиться собеседнику - но тратить уйму времени на попытки донести свою мысль или идею.