Жінка 35 років після вживання консервованих грибів домашнього через
12 годин відчула підвищення температури тіла, нудоту, блювоту, пронос, болі в животі. потім з’явилося , подвоєння предметів, відчуття туману, пелени перед очима, зявилась косоокість, пізніше порушення мови, ковтання опущення верхньої повіки (птоз). Розвивається параліч дихання і серця. Результат цього стану наступила смерть потерпілої.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Самой серьезной проблемой Англии второй половины XIX века был ирландский вопрос. Ирландия в то время входила в состав Великобритании, но Ирландия, в отличие от других колоний Англии, была частью Европы, и представления о достойной жизни там были иными. Перепись населения 1841 года показала, что более половины из 9 млн ирландцев живут в ужасных условиях. Контраст между благополучной Великобританией и Ирландией был очень существенен.
В 1845–1848 гг. Ирландию постигло страшное бедствие. Эпидемия поразила картофель, основной продукт питания ирландцев. Многие ирландцы умерли от голода. Ирландцы также выращивали хлеб и могли в случае голода перейти на него. Однако хлеб для них оказался слишком дорог. Зарплаты у ирландцев были настолько низкими, что все, что они могли себе позволить, был только картофель.
Когда в 1851 году власти решили провести еще одну перепись населения, выяснилось, что от голода и от болезней погибло около 1 млн ирландцев. Примерно 2 млн эмигрировали из страны, главным образом в США.
Ирландцы понимали, что соблюдать их интересы не входит в задачи Британии.
Поэтому в 1870 году здесь возникло объединение – Лига Гомруля (движение за автономию Ирландии на рубеже XIX–XX веков). Ирландцы настаивали на том, чтобы их территории в составе Британской империи были предоставлены особые права. Власти попытались успокоить ирландцев и в том же 1870 году приняли специальный Земельный акт для Ирландии, в котором было запрещено поднимать цены на хлеб выше установленных пределов.
Когда борьба за самоуправление оказалась неудачной, ирландцы стали создавать политические партии. Самой известной стала партия Шинн Фейн (в переводе с ирландского – «мы сами») . Эта партия была образована в 1905 году и приложила много усилий к тому, чтобы Ирландия стала независимой от Великобритании.
ответ не мой из инета