у якому випадку тіло можна вважати матеріальною точкою а) автомобіль який паркується б)літак що виконує фігуру вищого пілотажу в) автомобіль що рухається з іншого місця в інше г) м'яч яким грають футболісти​

юпі́тер  — п'ята та найбільша планета  сонячної системи. відстань юпітера від  сонця  змінюється в межах від 4,95 до 5,45  а. о.(740–814  млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778  млн км). разом із  сатурном,  ураном  і  нептуном  юпітер класифікують як  газового гіганта.

юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за  землю. однак маса юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. тим не менш у надрах юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017  вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від сонця. вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.

планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в  міфології  і релігійних віруваннях різних культур:   месопотамської,  вавилонської, грецької та інших. сучасна назва юпітера походить від імені давньоримського  верховного бога-громовержця.

низка атмосферних явищ на юпітері  — такі як  шторми,  блискавки,  полярні сяйва,  — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. примітним утворенням в атмосфері є  велика червона пляма  — велетенський шторм, відомий ще з  xvii століття.

юпітер має понад 67 супутників, найбільші з яких  —  іо,  європа,  ганімед  і  каллісто  — було відкрито  1610  року. дослідження юпітера здійснюють за наземних і орбітальних телескопів, з  1970-х  років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів  наса:   «піонери»,  «вояджери»,  «галілео»  та ін. у 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію  юнона  (. juno, також jupiter polar orbiter, розроблена  наса  і  лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження юпітера 4-го липня 2016 року.

Любовь – это место, в котором тебя самого нет вообще, нет ни капельки, а есть – только тот, кого любишь.Меня поразило, когда узнал, что слово «свобода» своими английскими и немецкими корнями уходит в древне-санскритские слова «любить», «быть любимым»… Вот так носители исчезнувшего языка понимали, что есть предельная свобода – это свобода от себя самого – то есть как раз любовь. Вся прочая «свобода» – всё равно ввергает в кучу разных несвобод – потому что много хочется и уже от всего того, что хочется, очень зависишь.Митрополит Антоний Сурожский, которого я обожаю, рассказывал, как однажды к нему привели мальчика – он был не в себе, сумасшедший, и родители мальчика сказали владыке Антонию: «Понимаете, умер его папа, а он не верит. Ему много раз объясняли, а он не верит». И Сурожский вместо того, чтобы убеждать мальчика, спросил его: «Почему ты, когда люди говорят тебе, что видели, как отца хоронят, утверждаешь, что он всё же не умер»? А он ответил: «Он не умер, потому что никогда не жил».Отец мальчика не жил, потому что вся его жизнь была подчинена быту, заботам по дому, телевизору, работе, успехам на ней…Иногда я себя спрашиваю, когда в своей жизни я переживал Царствие Небесное, когда я был очень-очень счастлив, когда я ЖИЛ, что это были за моменты? И я отвечаю себе, что это было тогда, когда я умел забыть себя, когда целиком переносился в другого человека. Это и было жизнью. Это – я любил.В отличие от человека, который то живёт, то просто существует, мир вокруг, кажется всегда, живёт. Воздух, дерево, небо – обладают такой цельностью, такой интенсивностью жизни, они ведь, никогда ничего не откладывают на потом, они всегда присутствуют здесь, сейчас, целиком…