1.Чим схожі і чим відрізняються особливості желання річок Австралії та Африки? 2.Чому в Австралії переважає сухой і жаркий клімат? 3.Чому на материку басейн внутрішньго стоку більший, ніж басейн океанів?
Звісно, повторне відкриття сили економіки стало неочікуваним лише з найбільш короткозорого й обмеженого погляду на історію. Системний економічний дисбаланс і привид продиктованої ринком реструктуризації давно відомі дослідникам пізньорадянського та пострадянського євразійського регіону. Починаючи зі стагнації пізньої брежнєвської епохи та до невдалої реструктуризації доби «перебудови», криз 1989—1991 років і потрясіння від азійської фінансової кризи 1997—1998 років, криза повторювалася і була добре задокументованим явищем на колишньому радянському просторі. Не менш важливим для істориків Радянського Союзу є те, що водночас економічна криза була постійною рисою й у так званому Першому світі[1].
Высотная поясность, высотная зональность, закономерная смена процессов и явлений с высотой в горах. Обусловлена изменением кверху плотности, давления, температуры, влаго- и пылесодержания воздуха. .с поднятием местности всегда закономерно изменяются и климат, и растительность, и животный мир, — эти важнейшие почвообразователиГоры — главная причина, нарушающая горизонтальное расположение природных зон на земном шаре. В горах широтная зональность осложняется высотной поясностью. От подножия гор к их гребням свойства компонентов природных комплексов постепенно меняются. Температура воздуха становится ниже, количество осадков возрастает. Вследствие этого изменяются почвы и растительный покров, животный мир. Возникает высотная поясность природных комплексов, сменяющих друг друга с высотой. Чем выше поднимаются горы и чем южнее они расположены, тем полнее на их склонах представлена высотная поясность.
Объяснение:
Звісно, повторне відкриття сили економіки стало неочікуваним лише з найбільш короткозорого й обмеженого погляду на історію. Системний економічний дисбаланс і привид продиктованої ринком реструктуризації давно відомі дослідникам пізньорадянського та пострадянського євразійського регіону. Починаючи зі стагнації пізньої брежнєвської епохи та до невдалої реструктуризації доби «перебудови», криз 1989—1991 років і потрясіння від азійської фінансової кризи 1997—1998 років, криза повторювалася і була добре задокументованим явищем на колишньому радянському просторі. Не менш важливим для істориків Радянського Союзу є те, що водночас економічна криза була постійною рисою й у так званому Першому світі[1].