положение географического объекта относительно поверхности Земли, а также по отношению к другим объектам, с которыми он находится во взаимодействии…»[1]. Оно характеризует «место данного объекта в системе пространственных связей и потоков (вещественных, энергетических, информационных) и определяет его отношения с внешней средой»[2]. Обычно отражает геопространственное отношение определенного объекта к внешней среде, элементы которой имеют или могут иметь на него существенное влияние. В общественной географии положение
На українських землях свинарство відоме з неоліту (зокрема у носіїв трипільської культури). На той час свинарство носило екстенсивний характер вирощування, адже утримували свиней, як правило, більше року, а про збалансований раціон годівлі на той час навіть мови не могло йти. За княжої доби і згодом свинарство мало напівдикий характер: влітку свиней випасали у лісах, переважно букових і дубових, взимку тримали їх у примітивних приміщеннях; ці форми збереглися подекуди (наприклад, у Карпатах) і в 19 ст. (в степах пасли свиней і в 20 ст.). У другій пол. 19 і на початку 20 ст. свинарство відігравало чимраз більше значення у сільськогосподарстві України, зокрема для малоземельних селян, бо свиней було легко вигодувати і збути; джерелом корму для свиней була картопля і відходи сільських господарств та їжі. Поголів'я свиней впало на початку 1920-их pp. до половини кількості 1916 р., але вже 1928 в УРСР було 8,6 млн свиней (1916 — 6,5). Внаслідок колективізації кількість свиней зменшилася в УРСР з 7,0 млн у 1929 до 4,5 у 1930 і 2,0 у 1933, пізніше швидко зросла до 7,7 у 1938. В результаті другої світової війни поголів'я свиней втретє сильно впало: з 9 186 у 1940 до 2889 тис. у 1946; 1952 досягло довоєнного стану і далі постійно зростає (у тис.): 1955 — 9026, 1960 — 16452, 1965 — 19 777, 1970 — 20 289, 1972 — 21 397, 1974 — 20 177 (28,8 % всього поголів'я в СРСР). Ще швидше зросло виробництво свинини (у забійний вазі, тис. т): 1940 — 568, 1960 — 955, 1970 — 1 331, 1972 — 1 538 (30 % виробництва всього СРСР).
Станом на 2015 рік в Україні утримують близько 7,7 млн свиней. Понад половина з них (60 %) утримуються в господарствах населення, інші — на свинофермах.
положение географического объекта относительно поверхности Земли, а также по отношению к другим объектам, с которыми он находится во взаимодействии…»[1]. Оно характеризует «место данного объекта в системе пространственных связей и потоков (вещественных, энергетических, информационных) и определяет его отношения с внешней средой»[2]. Обычно отражает геопространственное отношение определенного объекта к внешней среде, элементы которой имеют или могут иметь на него существенное влияние. В общественной географии положение
На українських землях свинарство відоме з неоліту (зокрема у носіїв трипільської культури). На той час свинарство носило екстенсивний характер вирощування, адже утримували свиней, як правило, більше року, а про збалансований раціон годівлі на той час навіть мови не могло йти. За княжої доби і згодом свинарство мало напівдикий характер: влітку свиней випасали у лісах, переважно букових і дубових, взимку тримали їх у примітивних приміщеннях; ці форми збереглися подекуди (наприклад, у Карпатах) і в 19 ст. (в степах пасли свиней і в 20 ст.). У другій пол. 19 і на початку 20 ст. свинарство відігравало чимраз більше значення у сільськогосподарстві України, зокрема для малоземельних селян, бо свиней було легко вигодувати і збути; джерелом корму для свиней була картопля і відходи сільських господарств та їжі. Поголів'я свиней впало на початку 1920-их pp. до половини кількості 1916 р., але вже 1928 в УРСР було 8,6 млн свиней (1916 — 6,5). Внаслідок колективізації кількість свиней зменшилася в УРСР з 7,0 млн у 1929 до 4,5 у 1930 і 2,0 у 1933, пізніше швидко зросла до 7,7 у 1938. В результаті другої світової війни поголів'я свиней втретє сильно впало: з 9 186 у 1940 до 2889 тис. у 1946; 1952 досягло довоєнного стану і далі постійно зростає (у тис.): 1955 — 9026, 1960 — 16452, 1965 — 19 777, 1970 — 20 289, 1972 — 21 397, 1974 — 20 177 (28,8 % всього поголів'я в СРСР). Ще швидше зросло виробництво свинини (у забійний вазі, тис. т): 1940 — 568, 1960 — 955, 1970 — 1 331, 1972 — 1 538 (30 % виробництва всього СРСР).
Станом на 2015 рік в Україні утримують близько 7,7 млн свиней. Понад половина з них (60 %) утримуються в господарствах населення, інші — на свинофермах.