Этни́ческое самосозна́ние или этни́ческая иденти́чность — эмоционально-когнитивный процесс осознания принадлежности человека в какой-либо этнической общности[1][2]; является проекцией на сознание людей существующих этнических связей, и проявляется в виде этнонима. Один из видов социальной идентификации. В переписях населения и других видах массового статистического учёта используется как основной этнический определитель[1].
Этническое самосознание основывается на противопоставлении «мы-они», общности происхождения и исторической судьбы, генеалогических преданиях, участии в каких-либо исторических событиях, представлениях о «родном языке» и «родной земле». На поздних стадиях развития общества, большую роль в формировании развитии этнического самосознания играет национальная интеллигенция[1].
Міста виконують різні функції і, як промислові підприємства чи люди, спеціалізуються на одному або кількох видах діяльності. Практично кожне місто виконує адміністративно-господарські функції, які територіально найбільше поширені. Крім того, міста виконують транспортно-розподільчі функції (міста — транспортні вузли), науково-освітні (міста з вищими навчальними закладами і науково-дослідними інститутами), курортно-оздоровчі (міста — курорти) та деякі інші.
За кількістю виконуваних функцій міста України поділяються на однофункціональні. і багатофункціональні. До міських населених пунктів з однією яскраво вираженою функцією належать, наприклад, селище міського типу Ромодан на Полтавщині (залізничний вузол), Трускавець (місто — курорт) тощо. Найбільше функцій, фактично майже всі з можливих, виконує столиця нашої країни — Київ.
Різні функції виконують міста і в територіальному поділі праці. Найбільші міста і міста — мільйонери відіграють велику роль у міждержавному поділі праці. У внутрішньодержавному, міжрайонному поділі праці велике значення мають великі і значні міста. Малі й середні міста є адміністративно-господарськими організаторами менших територій — районів та областей.
Зосередження по сусідству міст і селищ міського типу призводить до виникнення між ними тісних зв'язків і формування міських агломерацій. Найбільшими серед них є Київська (моноцентрична), Донецько-Макіївська (біцентрична), Харківська (моноцентрична), Горлівсько-Єнакієвська (біцентрична) та багато інших.
Этни́ческое самосозна́ние или этни́ческая иденти́чность — эмоционально-когнитивный процесс осознания принадлежности человека в какой-либо этнической общности[1][2]; является проекцией на сознание людей существующих этнических связей, и проявляется в виде этнонима. Один из видов социальной идентификации. В переписях населения и других видах массового статистического учёта используется как основной этнический определитель[1].
Этническое самосознание основывается на противопоставлении «мы-они», общности происхождения и исторической судьбы, генеалогических преданиях, участии в каких-либо исторических событиях, представлениях о «родном языке» и «родной земле». На поздних стадиях развития общества, большую роль в формировании развитии этнического самосознания играет национальная интеллигенция[1].
Відповідь:
Міста виконують різні функції і, як промислові підприємства чи люди, спеціалізуються на одному або кількох видах діяльності. Практично кожне місто виконує адміністративно-господарські функції, які територіально найбільше поширені. Крім того, міста виконують транспортно-розподільчі функції (міста — транспортні вузли), науково-освітні (міста з вищими навчальними закладами і науково-дослідними інститутами), курортно-оздоровчі (міста — курорти) та деякі інші.
За кількістю виконуваних функцій міста України поділяються на однофункціональні. і багатофункціональні. До міських населених пунктів з однією яскраво вираженою функцією належать, наприклад, селище міського типу Ромодан на Полтавщині (залізничний вузол), Трускавець (місто — курорт) тощо. Найбільше функцій, фактично майже всі з можливих, виконує столиця нашої країни — Київ.
Різні функції виконують міста і в територіальному поділі праці. Найбільші міста і міста — мільйонери відіграють велику роль у міждержавному поділі праці. У внутрішньодержавному, міжрайонному поділі праці велике значення мають великі і значні міста. Малі й середні міста є адміністративно-господарськими організаторами менших територій — районів та областей.
Зосередження по сусідству міст і селищ міського типу призводить до виникнення між ними тісних зв'язків і формування міських агломерацій. Найбільшими серед них є Київська (моноцентрична), Донецько-Макіївська (біцентрична), Харківська (моноцентрична), Горлівсько-Єнакієвська (біцентрична) та багато інших.
Пояснення: