1. Путешественник И.Барбаро сообщал, что когда кочевник отправляется в путь, он берёт с собой мешочек , наполненный мукой из этой зерновой культуры:
A) Пшеница
B) Ячмень Гречиха
E) Рис
2. Главной повинностью кочевников считалась:
A) Воинская
B) Постойная
C) Уплата ушура
D) Уплата баджа
E) Получение вакфа
3. Ведущее место по хозяйственному значению у казахов занимали:
A) Птицы
B) Козы
C) Верблюды
D) Овцы
E) Крупный рогатый скот
4. По сведениям источников, походы против кочевников обычно предпринимались:
A) Зимой
B) Весной
C) Летом
D) Осенью
E) Поздней весной
5. Один из наиболее известных жырау середины был военачальником, воспевал воинские подвиги и выступал за объединение степных племен
A) Жиембет
B) Кадыргали
C) Казтуган
D) Шалкиз
E) Доспанбет
6. В 17 веке, при Есиме, столицей государства был определён город:
A) Тараз
B) Сайрам
C) Фараб
D) Туркестан
E) Баласагун
7. При каком хане казахское ханство стало известно в Европе?
A) Керее
B) Женибеке
C) Мурундуке
D) Касыме
E) Аблае
8. Время царствования этого сына Жангира ассоциируется с «золотым веком» Казахского государства, когда «народ жил в покое, существовал порядок, были законы и правосудие», или как утверждает народная мудрость: «на спине овцы жаворонки клали яйца». Укажите его имя
A) Шигай
B) Хакназар
C) Абдаллах
D) Есим
E) Тауке
9. Земли водные источники оросительные сооружения в вакф вместе с правом на налоги получало
A) Мусульманское духовенство
B) бии
C) эмиры
D) султаны
E) батыры нужна
Ви́кинги (дат. vikinger, швед. vikingar, норв. vikingene) — раннесредневековые скандинавские[1] мореходы в VIII—XI веках, совершавшие морские походы от Винланда до Биармии и Северной Африки. В основной массе это были племена в стадии разложения родоплеменного строя, жившие на территории современных Швеции, Дании и Норвегии, которых толкало за пределы родных стран перенаселение и голод[1]. По религиозной принадлежности викинги в подавляющем большинстве были язычниками[1].
Шведские, норвежские и датские викинги, которые двигались на запад, известны по латинским источникам под именем норманнов (лат. Normanni). Точный этнический состав викингов в Восточной Европе (в балтийских землях и на Руси) неизвестен, но европейские историки предполагают, что это могли быть шведы[1]. В летописях Киевской Руси они были известны как варяги. Однако по Лаврентьевской летописи: «Те варяги назывались русью, как другие называются свеи, а иные норманны и англы, а ещё иные готландцы, — вот так и эти».
Визначення
Встановимо, що ж мається на увазі під визначенням даної організації. Військово-політичний блок – союз кількох держав, створений для колективної оборони, або ж для ведення бойових дій проти спільного супротивника. Створення блоку може переслідувати мету співробітництва з політичних і економічних питань між його членами. Ступінь цього співробітництва і взаємної інтеграції для кожного такого союзу індивідуальна. Домовленості можуть передбачати спільні дії тільки при виникненні конкретної військової небезпеки або ж припускати тісна взаємодія у всіх сферах навіть у мирний час.
В одних організаціях колективне рішення є строго обов'язковим для виконання, у інших же носить рекомендаційний характер, тобто кожен член має право відмовитися від виконання постанови, при цьому не виходячи з блоку. Існують союзи, в яких кожна країна-учасник зобов'язана почати військові дії в разі нападу на одного з членів блоку. Але далеко не у всіх подібних організаціях даний принцип діє в обов'язковому порядку. Наприклад, якщо в НАТО напад на одного з членів союзу означає оголошення війни всьому блоку в цілому, то в СЕАТО такого правила в статуті не було.
Військово-політичні блоки можуть створюватися для виконання конкретної задачі і після досягнення мети бути розпущеним або ж діяти на безстроковій основі.
Передісторія виникнення блоків
Попередники сучасних військових блоків відомі ще з часів Стародавнього світу. Самим першим військовим союзом декількох держав можна назвати існувала 10 років коаліцію грецьких полісів в легендарному поході проти Трої в XII ст. до н. е Але це були, скоріше, легендарні часи, а не історичні, так як письмових літописів тих подій не збереглося. Перша коаліція достовірної історії з'являється в 691 р. до н. е Це був союз Мідії, Вавілонії і Еламу проти Ассирії. Крім того, історії відомі такі союзи грецьких полісів, як Пелопоннеський, Делоський, Беотійські, Коринфський, Халкидский. Трохи пізніше утворилися Эллийский, Ахейський і Этолийский спілки. Тоді ж в Середній Італії був утворений Латинський союз, пізніше виріс у Давньоримська держава. Усі ці союзи більше нагадували конфедерації, ніж військові блоки в сучасному їх значенні. У Середні століття союзи держав найчастіше обмежувалися військовою підтримкою в разі війни і майже не торкалися інших сфер взаємин. Найчастіше це було об'єднання проти конкретного ворога. Так, цементуючою основою франко-шотландського (або Старого) союзу, який був укладений у 1295 році, було вороже ставлення обох країн з Англією. Саме в цей період Англія почала свою експансію в Шотландію, а через кілька десятків років почалася Столітня війна з Францією. Примітно, що союз між Шотландією і Францією проіснував цілих 265 років до 1560 року.
У 1386 році виник англо-португальська союз, оформлений Виндзорским договором. Він, у свою чергу, був спрямований проти посилення Іспанії. Втім, формально він існує по сьогоднішній день, тим самим будучи найстаршим військово-політичним союзом, але все-таки не блоком в сучасному розумінні. На зорі Нового часу виник цілий ряд військових союзів європейських держав, які прагнули об'єднатися в коаліції проти загального супротивника. До таких союзів можна віднести Священні і Католицькі ліги під патронатом папи римського, Протестантський союз, що об'єднував лютеранські та кальвіністські держави та інші об'єднання. У 1668 році виник Троїстий альянс Англії, Швеції та Голландії, спрямований проти посилилася при Людовіку XIV Франції. У 1756 році було утворено відразу два протиборчих союзу – англо-прусський та Версальський. Останнім об'єднання входили Росія, Франція та Австрія. Саме ці коаліції вступили в протиборство в Семирічній війні. Зрештою, Російська імперія, внаслідок сходження на престол Петра III, перейшла на бік англо-прусського союзу. З 1790 по 1815 рік утворився цілий ряд коаліцій, спрямованих на боротьбу з революційною та наполеонівською Францією. Причому найчастіше силою зброї і за до дипломатії Франція змушувала деяких членів даних коаліцій виходити з них, або навіть переходити на французьку сторону. Але, зрештою, силу Шостий коаліції вдалося здобути перемогу над Наполеоном.
Військово-політичні блоки: історія та цілі створення