Від кінця 1648 р. між Гетьманщиною та Московською державою розпочався постійний обмін посольствами.
Гетьманський уряд непокоїла можливість налагодження відносин Московії з Річчю Посполитою. Адже їх пов'язував Полянівський мирний договір 1634 р., якого цар не наважувався порушувати, аби не давати польському урядові приводу до нової війни.
Водночас у Москві були готові надати до Речі Посполитій, свідченням чого стало переведення великих військових з'єднань на московсько-український кордон. У Москві чекали, поки обидві сторони українсько-польської війни знесиляться, а також остерігалися полум’я козацького повстання, що могло перекинутися на московські землі.
Аби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорозьким, Хмельницький у червні 1653 р. дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, то Україна укладе союз з Туреччиною. До того ж гетьман наголосив на вельми неприємних наслідках такого союзу для Московії.
Переяславська рада у 1654 році лише започаткувала оформлення московко-українських відносин, бо ніяких письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити переговори.
Але лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою - тільки частково, а православне духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.
Основной причиной возвышения Москвы была все-таки политика ее князей, особенно, Ивана Калиты и его внука Дмитрия Донского. К 1339 году Ивану Калите удалось разгромить конкурента – Тверское княжество.
Московское княжество имело выгодное географическое положение. Если внимательно посмотреть на карту восточной Европы XIV века, то заметно, что Москва удобно расположена:
На торговых путях Волго-Окского междуречья.
Недалеко от речного порта в городе Дмитров. Оттуда суда плавали далее на юго-восток по Волге.
От Золотой Орды его отделяло Рязанское княжество, а от Ливонского ордена – Псков и Новгород Великий.
Від кінця 1648 р. між Гетьманщиною та Московською державою розпочався постійний обмін посольствами.
Гетьманський уряд непокоїла можливість налагодження відносин Московії з Річчю Посполитою. Адже їх пов'язував Полянівський мирний договір 1634 р., якого цар не наважувався порушувати, аби не давати польському урядові приводу до нової війни.
Водночас у Москві були готові надати до Речі Посполитій, свідченням чого стало переведення великих військових з'єднань на московсько-український кордон. У Москві чекали, поки обидві сторони українсько-польської війни знесиляться, а також остерігалися полум’я козацького повстання, що могло перекинутися на московські землі.
Аби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорозьким, Хмельницький у червні 1653 р. дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, то Україна укладе союз з Туреччиною. До того ж гетьман наголосив на вельми неприємних наслідках такого союзу для Московії.
Переяславська рада у 1654 році лише започаткувала оформлення московко-українських відносин, бо ніяких письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити переговори.
Але лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою - тільки частково, а православне духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.
Основной причиной возвышения Москвы была все-таки политика ее князей, особенно, Ивана Калиты и его внука Дмитрия Донского. К 1339 году Ивану Калите удалось разгромить конкурента – Тверское княжество.
Московское княжество имело выгодное географическое положение. Если внимательно посмотреть на карту восточной Европы XIV века, то заметно, что Москва удобно расположена:
На торговых путях Волго-Окского междуречья.
Недалеко от речного порта в городе Дмитров. Оттуда суда плавали далее на юго-восток по Волге.
От Золотой Орды его отделяло Рязанское княжество, а от Ливонского ордена – Псков и Новгород Великий.