Для чего было необходимо расформировать Туркестанскую АССР? В 1918 году Туркестанская АССР была создана советской властью в дореволюционных (как в царское время) административных границах Туркестанского генерал- губернаторства без учета этнических границ расселения основных народов Средней Азии. Каждый из народов Средней Азии не образовал компактного большинства населения в этих республиках. Казахи, жившие в Средней Азии, были разбросаны по всем трем республикам и везде были в меньшинстве: в Туркестанской АССР- 19,3%, в Бухаре - 1,5%, в Хорезме- 3,5%. Верных ответов: 2 для укрепления национальной государственности народов Средней Азии и Казахстана для усиления позиции национальной интеллигенции в Средней Азии и Казахстане
ерікл був видатним афінським стратегом, вождем демократії. Правитель увійшов в історію Еллади як реформатор. Його законодавчі заходи, такі як введення щоденної плати посадовим особам, скасування майнового цензу, поширення квитків на вистави для пересічних громадян, заміна голосування жеребкуванням при наданні посад привели до розквіту афінської демократії. Він був ініціатором будівництва Пропілеї, Парфенона, Одеона. Перікл прагнув посилити Делоський союз, а також брав участь в ряді військових кампанй в період Пелопоннеської війни.
Перікл з’явився на світ в 490 році до н.е. в аристократичній родині, що належала до правлячої еліти. Батько майбутнього полководця Ксантіпп брав участь в Греко-перських війнах, в десантній операції біля мису Микале в 479 року до н.е., командуючи афінським флотом. Батьки дали Периклу прекрасну освіту, він володів рідкісним даром красномовства. Це віщувало йому успішну політичну кар’єру. Спочатку Перікл не бажав брати участь в державних справах, проте в кінці 50-тих років в Афінах склалася така ситуація, яка змусила його зайнятися політикою. Він став виразником інтересів демократичних ів. Перікл в період 443 – 429 років до н.е. очолює Афінську державу. Він проявив себе як видатний дипломат, полководець і реформатор. Завдяки йому були введені грошові виплати для громадян за виконання громадських обов’язків, таких як:
участь в судах в якості прісяжних,
служба в армії,
служба на флоті,
відвідування театру під час державних свят
Це дозволяло будь-якому громадянину Афін, незалежно від матеріального становища, користуватися всіма політичними правами і займати вищі магістратури. Кожен міг виступити зі своєю пропозицією або законодавчою ініціативою на народних зборах, де вирішувалися всі питання. Тому Афіни при Периклі досягли небаченого розквіту, як економічного, так і культурного. Крім того, політик багато зробив для зміцнення Афінського морського союзу.
Завдяки йому афінянин встановили контроль над важливими торговими шляхами. Союзні поліси виявилися в повному підпорядкуванні – Афіни встановили адміністративний, фінансовий і військовий контроль. На найкращих землях союзників вводилися колонії афінських громадян – клерухії. Перікл також дбав про підтриманням боєздатності свого флоту, який забезпечував полісу економічні та військово-стратегічні інтереси Афін в басейні Чорного і Егейського і морів.
Багато коштів він виділяв на будівництво містобудівних проектів, намагаючись перетворити місто в головний центр художньої та культурного життя Еллади. У 433 році до н.е. афіняни втрутилися в конфлікт, що виник між Керкирой і Коринфом, союзником Спарти. Це стало приводом для війни. Шляхом переговорів нічого не вдалося вирішити і в 431 році до н.е. почалася війна в Аттиці.
Спартанські війська взяли Афіни в тривалу облогу, їх околиці були спустошені. Все сільське населення сховалося за стінами міста. Через перенаселення почали лютувати чума і тиф. У 429 році до н.е. від тифу помер і сам Перікл. На цьому «золотий вік» всієї Еллади закінчився.
государство, сложившееся в XIII веке в результате завоеваний Чингисхана и его преемников и включавшее в себя самую большую в мировой истории смежную территорию от Дуная до Японского моря и от Новгорода до Юго-Восточной Азии (площадь ок. 38 000 000 квадратных километров). Столицей государства стал Каракорум.
В период расцвета включало обширные территории Центральной Азии, Южной Сибири, Восточной Европы, Ближнего Востока, Китая и Тибета. Во второй половине XIII века начался распад империи на улусы, во главе которых стояли чингизиды. Крупнейшими осколками Великой Монголии стали империя Юань, Улус Джучи (Золотая Орда), государство Хулагуидов и Чагатайский улус. Великий хан Хубилай, принявший (1271) титул императора Юань и перенёсший столицу в Ханбалык, претендовал на главенство над всеми улусами. К началу XIV века было восстановлено формальное единство империи в виде федерации фактически независимых государств.
В последней четверти XIV века Монгольская империя перестала существовать.
ерікл був видатним афінським стратегом, вождем демократії. Правитель увійшов в історію Еллади як реформатор. Його законодавчі заходи, такі як введення щоденної плати посадовим особам, скасування майнового цензу, поширення квитків на вистави для пересічних громадян, заміна голосування жеребкуванням при наданні посад привели до розквіту афінської демократії. Він був ініціатором будівництва Пропілеї, Парфенона, Одеона. Перікл прагнув посилити Делоський союз, а також брав участь в ряді військових кампанй в період Пелопоннеської війни.
Перікл з’явився на світ в 490 році до н.е. в аристократичній родині, що належала до правлячої еліти. Батько майбутнього полководця Ксантіпп брав участь в Греко-перських війнах, в десантній операції біля мису Микале в 479 року до н.е., командуючи афінським флотом. Батьки дали Периклу прекрасну освіту, він володів рідкісним даром красномовства. Це віщувало йому успішну політичну кар’єру. Спочатку Перікл не бажав брати участь в державних справах, проте в кінці 50-тих років в Афінах склалася така ситуація, яка змусила його зайнятися політикою. Він став виразником інтересів демократичних ів. Перікл в період 443 – 429 років до н.е. очолює Афінську державу. Він проявив себе як видатний дипломат, полководець і реформатор. Завдяки йому були введені грошові виплати для громадян за виконання громадських обов’язків, таких як:
участь в судах в якості прісяжних,
служба в армії,
служба на флоті,
відвідування театру під час державних свят
Це дозволяло будь-якому громадянину Афін, незалежно від матеріального становища, користуватися всіма політичними правами і займати вищі магістратури. Кожен міг виступити зі своєю пропозицією або законодавчою ініціативою на народних зборах, де вирішувалися всі питання. Тому Афіни при Периклі досягли небаченого розквіту, як економічного, так і культурного. Крім того, політик багато зробив для зміцнення Афінського морського союзу.
Завдяки йому афінянин встановили контроль над важливими торговими шляхами. Союзні поліси виявилися в повному підпорядкуванні – Афіни встановили адміністративний, фінансовий і військовий контроль. На найкращих землях союзників вводилися колонії афінських громадян – клерухії. Перікл також дбав про підтриманням боєздатності свого флоту, який забезпечував полісу економічні та військово-стратегічні інтереси Афін в басейні Чорного і Егейського і морів.
Багато коштів він виділяв на будівництво містобудівних проектів, намагаючись перетворити місто в головний центр художньої та культурного життя Еллади. У 433 році до н.е. афіняни втрутилися в конфлікт, що виник між Керкирой і Коринфом, союзником Спарти. Це стало приводом для війни. Шляхом переговорів нічого не вдалося вирішити і в 431 році до н.е. почалася війна в Аттиці.
Спартанські війська взяли Афіни в тривалу облогу, їх околиці були спустошені. Все сільське населення сховалося за стінами міста. Через перенаселення почали лютувати чума і тиф. У 429 році до н.е. від тифу помер і сам Перікл. На цьому «золотий вік» всієї Еллади закінчився.
Объяснение:Выше
государство, сложившееся в XIII веке в результате завоеваний Чингисхана и его преемников и включавшее в себя самую большую в мировой истории смежную территорию от Дуная до Японского моря и от Новгорода до Юго-Восточной Азии (площадь ок. 38 000 000 квадратных километров). Столицей государства стал Каракорум.
В период расцвета включало обширные территории Центральной Азии, Южной Сибири, Восточной Европы, Ближнего Востока, Китая и Тибета. Во второй половине XIII века начался распад империи на улусы, во главе которых стояли чингизиды. Крупнейшими осколками Великой Монголии стали империя Юань, Улус Джучи (Золотая Орда), государство Хулагуидов и Чагатайский улус. Великий хан Хубилай, принявший (1271) титул императора Юань и перенёсший столицу в Ханбалык, претендовал на главенство над всеми улусами. К началу XIV века было восстановлено формальное единство империи в виде федерации фактически независимых государств.
В последней четверти XIV века Монгольская империя перестала существовать.