Для строительства пирамид, а также гробниц и мастаб в Древнем Египте предпочитали использовать относительно мягкие и широко распространённые горные породы — известняки и песчаники, а также ангидриты и гипсы. Джеймс Хэррелл (James Harrell) для «Энциклопедии по египтологии» (Encyclopedia of Egyptology), выпускаемой в режиме on-line Калифорнийским университетом в Лос-Анджелесе, подготовил внушительный обзор, где учёл и нанёс на карту 128 древнеегипетских каменоломен. Вероятно, их было гораздо больше, но одни — всё ещё не открыты, а другие были уничтожены в последующие эпохи.
В последние годы интернет и другие СМИ захлестнули волны псевдонаучных измышлений на тему древнеегипетских методов строительства: без всяких оснований утверждается, что каменные строительные блоки являются бетонными конструкциями. Источником для подобных предположений послужила серия публикаций французского химика Жозефа Давидовитса (Davidovits, 1986 и др.), в которых утверждалось, что блоки в пирамидах заливались на месте из раствора, составленного из дроблёного глинистого каолинитового известняка, распространённого в районе Гизы, извести и соды. Разумеется, геологи и палеонтологи, изучавшие состав и структуру египетских блоков, неоднократно отмечали, что они представляют собой обработанные глыбы естественных осадочных отложений, а отнюдь не бетонную заливку (см., например, Jana, 2007), но, увы, именно самые неумные идеи ныне принято возносить на щит.
Геолог Джеймс Хэррелл из американского Университета Толидо (University of Toledo, штат Огайо) не только скрупулёзно нанёс на карту 128 древних каменоломен на территории нынешнего Египта и Северного Судана (рис. 2), но и разобрался, в какие эпохи отдавалось предпочтение тем или иным строительным материалам в различных частях Древнеегипетского государства.
Язичництво - релігійні вірування в багатьох богів (Перну - бог грому, Даждьбог - бог сонця, Стрибог - бог вітрів, Сварог - бог неба, Велес - бог худоби, Мокош - богиня родючості, Дана - богиня води).
Слов'яни уперше згадуються у листі римського історика Помпонія Мели (I ст. н. е.).
Пліній Старший, описуючи у своїй праці "Природнича історія" (77 р. н. е.) балтійське узбережжя, серед інших племен, що його населяють, згадує і венедів.
Корнелій Тацит в своєму творі "Германія" описує місцевість, в якій проживали венеди та їх побут - венеди живуть осіло і займаються переважно сільським господарством; венеди є вправними воїнами і ведуть успішні війни проти сусідів.
Клавдій Птолемей (89 - 167 рр.), географ з Олександрії, вказував, що венеди мешкають на північ від Карпат, у Подністров'ї, а також у гирлі Дунаю.
Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Йордан, Феофілакт Симокката, Менандр Протектор, Маврикій Стратег описують слов'ян як численний народ і стверджують, що вони поділяються на три великі групи: венеди, анти, склавини.
V - VII ст. - Велике розселення слов'ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території Європи (на північному сході слов'яни досягли р. Десни, Оки та Західної Двини, на південному заході - р. Дунаю і Балканського півострова, на заході - р. Лаби та узбережжя Балтійського моря).
Розселення слов'янських племен збіглося в часі з великим переселенням народів, за якого слов'яни брали участь у боротьбі з германськими племенами готів (III - IV ст. н. е.), тюркськими племенами гунів (IV - V ст. н. е.) і аварів (VI - VII ст. н. е.).
Для строительства пирамид, а также гробниц и мастаб в Древнем Египте предпочитали использовать относительно мягкие и широко распространённые горные породы — известняки и песчаники, а также ангидриты и гипсы. Джеймс Хэррелл (James Harrell) для «Энциклопедии по египтологии» (Encyclopedia of Egyptology), выпускаемой в режиме on-line Калифорнийским университетом в Лос-Анджелесе, подготовил внушительный обзор, где учёл и нанёс на карту 128 древнеегипетских каменоломен. Вероятно, их было гораздо больше, но одни — всё ещё не открыты, а другие были уничтожены в последующие эпохи.
В последние годы интернет и другие СМИ захлестнули волны псевдонаучных измышлений на тему древнеегипетских методов строительства: без всяких оснований утверждается, что каменные строительные блоки являются бетонными конструкциями. Источником для подобных предположений послужила серия публикаций французского химика Жозефа Давидовитса (Davidovits, 1986 и др.), в которых утверждалось, что блоки в пирамидах заливались на месте из раствора, составленного из дроблёного глинистого каолинитового известняка, распространённого в районе Гизы, извести и соды. Разумеется, геологи и палеонтологи, изучавшие состав и структуру египетских блоков, неоднократно отмечали, что они представляют собой обработанные глыбы естественных осадочных отложений, а отнюдь не бетонную заливку (см., например, Jana, 2007), но, увы, именно самые неумные идеи ныне принято возносить на щит.
Геолог Джеймс Хэррелл из американского Университета Толидо (University of Toledo, штат Огайо) не только скрупулёзно нанёс на карту 128 древних каменоломен на территории нынешнего Египта и Северного Судана (рис. 2), но и разобрался, в какие эпохи отдавалось предпочтение тем или иным строительным материалам в различных частях Древнеегипетского государства.
Релігійні вірування
Язичництво - релігійні вірування в багатьох богів (Перну - бог грому, Даждьбог - бог сонця, Стрибог - бог вітрів, Сварог - бог неба, Велес - бог худоби, Мокош - богиня родючості, Дана - богиня води).
Слов'яни уперше згадуються у листі римського історика Помпонія Мели (I ст. н. е.).
Пліній Старший, описуючи у своїй праці "Природнича історія" (77 р. н. е.) балтійське узбережжя, серед інших племен, що його населяють, згадує і венедів.
Корнелій Тацит в своєму творі "Германія" описує місцевість, в якій проживали венеди та їх побут - венеди живуть осіло і займаються переважно сільським господарством; венеди є вправними воїнами і ведуть успішні війни проти сусідів.
Клавдій Птолемей (89 - 167 рр.), географ з Олександрії, вказував, що венеди мешкають на північ від Карпат, у Подністров'ї, а також у гирлі Дунаю.
Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Йордан, Феофілакт Симокката, Менандр Протектор, Маврикій Стратег описують слов'ян як численний народ і стверджують, що вони поділяються на три великі групи: венеди, анти, склавини.
V - VII ст. - Велике розселення слов'ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території Європи (на північному сході слов'яни досягли р. Десни, Оки та Західної Двини, на південному заході - р. Дунаю і Балканського півострова, на заході - р. Лаби та узбережжя Балтійського моря).
Розселення слов'янських племен збіглося в часі з великим переселенням народів, за якого слов'яни брали участь у боротьбі з германськими племенами готів (III - IV ст. н. е.), тюркськими племенами гунів (IV - V ст. н. е.) і аварів (VI - VII ст. н. е.).