В Японії були проведені політичні зміни. У 1889 р прийнято Конституцію, яка залишалася чинною до 1946р і була однією з найконсервативніших. Особа імператора була священною та недоторканною . За ним закріплювалися право оголошення війни і миру, призначення і звільнення військових посадовців, скликання й розпуску парламенту. Імператор був головнокомандувачем збройних сил Японії.
Конституція законодавчо закріплювала існування парламенту що складався з двох палат- палати перів та палати представників.
Економічне зростання. У 70-80-х рр. 19 ст. розгорнулось інтенсивне промислове будівництво. У 1868-1877 рр було створено 489 нових промислових підприємств, а в 1878-1885рр-800.
Капітал для створення фабрично-заводських підприємств мали лише багаті купецькі родини( Міцуї, Мітсубісі , Фурукава, Ясуда)
Наслідком проведення реформи «Мейдзі» та швидкого економічного зростання було було перетворення Японії на передову державу Азії, змінилося також її міжнародне становище. Японія поступово позбулася залежності від європейських країн, які на початку 20ст скасували нерівноправні договори.
В правление Витовта (1392-1430 гг) многих литовских князей, имевших уделы в Руси-Украины, было лишено владений.
Самостоятельность удельных княжеств беспокоила великого князя. Ради утверждения и укрепления своей власти он прилагал усилия, чтобы ликвидировать крупнейшие княжества, уравнять князей с боярством.
Ликвидация удельных княжеств для княжеского слоя означала ограничение их прав.
Против такой политики объединились витебский князь Свидригайло Ольгердович, северский князь Дмитрий-Корибут Ольгердович, киевский князь Владимир Ольгердович и подольский князь Федор Кориатович.
Эти князья были против подчинения своих земель новой Польско-Литовском государстве
Противостояние переросло в военный конфликт, в котором удельные князья потерпели поражение
Земли Дмитрия-Корибута Витовт передал князю Федору Любартовичем, у которого перед тем были отобраны его волынскую вотчину.
Не смог удержать удел и Федор Кориатович, который властвовал на Подолье после смерти своих трех братьев. Этого князя Витовт лишил удела тоже в 1393 г.
Года 1394 он изгнал из Киевской земли работник Владимир Ольгердовича и передал этот удел его брату Скиргайло.
Но властвовал в Киеве Скиргайло Ольгердович недолго: по летописным рассказом, вскоре он был отравлен. А в Киеве утвердился князь Иван Ольгимунтович Гольшанский
Про Японію
В Японії були проведені політичні зміни. У 1889 р прийнято Конституцію, яка залишалася чинною до 1946р і була однією з найконсервативніших. Особа імператора була священною та недоторканною . За ним закріплювалися право оголошення війни і миру, призначення і звільнення військових посадовців, скликання й розпуску парламенту. Імператор був головнокомандувачем збройних сил Японії.
Конституція законодавчо закріплювала існування парламенту що складався з двох палат- палати перів та палати представників.
Економічне зростання. У 70-80-х рр. 19 ст. розгорнулось інтенсивне промислове будівництво. У 1868-1877 рр було створено 489 нових промислових підприємств, а в 1878-1885рр-800.
Капітал для створення фабрично-заводських підприємств мали лише багаті купецькі родини( Міцуї, Мітсубісі , Фурукава, Ясуда)
Наслідком проведення реформи «Мейдзі» та швидкого економічного зростання було було перетворення Японії на передову державу Азії, змінилося також її міжнародне становище. Японія поступово позбулася залежності від європейських країн, які на початку 20ст скасували нерівноправні договори.
В правление Витовта (1392-1430 гг) многих литовских князей, имевших уделы в Руси-Украины, было лишено владений.
Самостоятельность удельных княжеств беспокоила великого князя. Ради утверждения и укрепления своей власти он прилагал усилия, чтобы ликвидировать крупнейшие княжества, уравнять князей с боярством.
Ликвидация удельных княжеств для княжеского слоя означала ограничение их прав.
Против такой политики объединились витебский князь Свидригайло Ольгердович, северский князь Дмитрий-Корибут Ольгердович, киевский князь Владимир Ольгердович и подольский князь Федор Кориатович.
Эти князья были против подчинения своих земель новой Польско-Литовском государстве
Противостояние переросло в военный конфликт, в котором удельные князья потерпели поражение
Земли Дмитрия-Корибута Витовт передал князю Федору Любартовичем, у которого перед тем были отобраны его волынскую вотчину.
Не смог удержать удел и Федор Кориатович, который властвовал на Подолье после смерти своих трех братьев. Этого князя Витовт лишил удела тоже в 1393 г.
Года 1394 он изгнал из Киевской земли работник Владимир Ольгердовича и передал этот удел его брату Скиргайло.
Но властвовал в Киеве Скиргайло Ольгердович недолго: по летописным рассказом, вскоре он был отравлен. А в Киеве утвердился князь Иван Ольгимунтович Гольшанский