Каким занятиям благоприятствовала природа Аттики? Каким нет? 2. Из кого состоял афинский демос? Чем он был недоволен в VII (7-м веке до н. э.? Чего требовал?
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
17 век был очень бурным в Европе и России. Война между Речью Посполитой, самым мощным в Европе государством и Россией, едва оправившейся от Великой смуты. Первое сословие и там и здесь - это вельможные паны, магнаты, ближние бояре. Везде всевластие и спесь, остатки наследия вотчинного феодализма в централизованных государствах Однако в Западной Европе уже почти везде не существовало крепостного права, тогда как в России и Речи Посполитой еще холопство было на положении полных рабов. Хозяин мог безнаказанно убить своего холопа и не нес никакой отвественности ни перед кем. Так же положение крестьянства в форме арендаторов на западе было намного легче, чем у подневольного крепостного.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
17 век был очень бурным в Европе и России. Война между Речью Посполитой, самым мощным в Европе государством и Россией, едва оправившейся от Великой смуты. Первое сословие и там и здесь - это вельможные паны, магнаты, ближние бояре. Везде всевластие и спесь, остатки наследия вотчинного феодализма в централизованных государствах Однако в Западной Европе уже почти везде не существовало крепостного права, тогда как в России и Речи Посполитой еще холопство было на положении полных рабов. Хозяин мог безнаказанно убить своего холопа и не нес никакой отвественности ни перед кем. Так же положение крестьянства в форме арендаторов на западе было намного легче, чем у подневольного крепостного.