правитель Галицько-Волинського князівства (1238—1264). Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238). Останній самостійний великий князь київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховічів із династії Рюриковичів. Син володимирського князя Романа Мстиславича. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену Романом. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію під проводом Ростислава Михайловича та угорсько-польських інтервентів у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом, польськими і угорськими правителями. Безуспішно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію. Сподіваючись на до західних союзників прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник угорців брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогочин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Помер у Холмі.
Если брать за основу историю кочевников Великой Степи, то их основным хозяйством было пастбищное скотоводство.
Кочевники характеризуются тем, что они имеет кочевой, то есть переселенческий образ жизни. Эти народы постоянно кочуют и останавливаются лишь на время военных действий, при переходе от стоянки к стоянке.
Отсюда становится понятно, что никакое сельское хозяйство в таких условиях невозможно. Их главным богатством был скот, который отдавали за невест, как уплату налогов, которую они использовали как продукт питания, материал для одежды, материал для обустройства переносной юрты.
Собственно, для этого кочевники и путешествовали постоянно. Они искали новые пастбища, поэтому несколько раз в год перемещались с места на место, с наступлением холодов на более теплое место. Поэтому они жили в переносных юртах, делали посуду из дерева или кожи, чтобы не билась и так далее. Из-за кочевого образа жизни кочевники по-особенному воспринимали и время, являются более выносливыми и гостеприимными.
Кочевники придерживались диеты, которая необычна тем, что они потребляли очень мало овощей и никаких фруктов. Основным продуктом их диеты являлось мясо, и они пили кумыс. Кумыс - это напиток из кислого молока.
Некоторые кочевые народы нападали на оседлые с целью грабежа. Это тоже была часть экономики и обогащения.
правитель Галицько-Волинського князівства (1238—1264). Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238). Останній самостійний великий князь київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховічів із династії Рюриковичів. Син володимирського князя Романа Мстиславича. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену Романом. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію під проводом Ростислава Михайловича та угорсько-польських інтервентів у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом, польськими і угорськими правителями. Безуспішно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію. Сподіваючись на до західних союзників прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник угорців брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогочин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Помер у Холмі.
Объяснение:
там по середині є всі походи
Если брать за основу историю кочевников Великой Степи, то их основным хозяйством было пастбищное скотоводство.
Кочевники характеризуются тем, что они имеет кочевой, то есть переселенческий образ жизни. Эти народы постоянно кочуют и останавливаются лишь на время военных действий, при переходе от стоянки к стоянке.
Отсюда становится понятно, что никакое сельское хозяйство в таких условиях невозможно. Их главным богатством был скот, который отдавали за невест, как уплату налогов, которую они использовали как продукт питания, материал для одежды, материал для обустройства переносной юрты.
Собственно, для этого кочевники и путешествовали постоянно. Они искали новые пастбища, поэтому несколько раз в год перемещались с места на место, с наступлением холодов на более теплое место. Поэтому они жили в переносных юртах, делали посуду из дерева или кожи, чтобы не билась и так далее. Из-за кочевого образа жизни кочевники по-особенному воспринимали и время, являются более выносливыми и гостеприимными.
Кочевники придерживались диеты, которая необычна тем, что они потребляли очень мало овощей и никаких фруктов. Основным продуктом их диеты являлось мясо, и они пили кумыс. Кумыс - это напиток из кислого молока.
Некоторые кочевые народы нападали на оседлые с целью грабежа. Это тоже была часть экономики и обогащения.