Найдите правильный ответ: 1. Для характеристики абсолютной монархии подходит выражение
1) Рожденный подданным должен повиноваться без рассуждения
2) Каждый воюет против каждого
3) Вассал моего вассала не мой вассал
4) Королю — власть, народу — мнение
2. К чертам абсолютной монархии не относится
1) создание общегосударственных органов управления
2) формирование постоянной армии
3) единая государственная религия
4) наличие у каждого города своей денежной единицы
3. Последствием установления абсолютизма в европейских государствах не является
1) формирование наций и национальных государств
2) создание государственной церкви или подчинение существующей
3) совершенствование постоянных профессиональных армий
4) единая экономика (налоги, системы мер, таможенных правил и т.п.)
4. В каком ряду указаны даты начала правления французских монархов?
1) 1515 г., 1643 г.
2) 1661 г., 1715 г.
3) 1603 г., 1643 г.
4) 1614 г., 1783 г.
5. Выберите из списка абсолютных монархий лишнее государство и запишите цифру, под которой оно указано.
1) Франция
2) Голландия
3) Англия
4) Испания
6. Первый монарх, ставший главой церкви в собственной стране
1) Эдуард III
2) Генрих VIII
3) Франциск I
4) Яков I Стюарт
7. Установите соответствие между именем монарха и страной, в которой он правил.
Монархи
А) Генрих VIII
Б) Елизавета Тюдор
В) Франциск I
Г) Яков I Стюарт
Страна
1) Франция
2) Англия
8. Запишите слово (термин), о котором идет речь.
Форма правления, при которой верховная власть неограниченно принадлежит одному лицу, монарху, — это
ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
Объяснение:
Объяснение:
Как католическая церковь боролась с еретиками?
Католическая церковь боролась с еретиками довольно жестко, используя смертную казнь за ересь. Борьба с ересью началась при императоре Феодосии 1, до этого никто не наказывал еретиков. Кроме того, еретики лишались своих прав, их изгоняли из мест, где они жили. Использование смертной казни инициировалось светской властью. В Турине, Орлеане в первой четверти 11 века сжигали, при том, что еретиками считали и внебрачных детей.
Помимо смертной казни, против еретиков применяли такое наказание, как отлучение от церкви. Некоторых людей зажали в тюрьму за отказ принять учение церкви. Еретиков не только убивали, их имущество конфисковывалось, а если их кто-то укрывал, то наказывались и они.
Наказания еретиков были частью самосуда, были неформальными и иногда случайными. Нельзя бывать и о деятельности судов инквизиции, которые также боролись с еретиками