1. Колоны - свободные арендаторы небольших участков земли в Римской империи, в средневековой Европе категория зависимого крестьянина.
2. В III веке н. э. произошло резкое усиление императорской власти. Императоров Рима больше не устраивало, что они «первые среди равных». Они желали, чтобы все римляне беспрекословно подчинялись им. Император Диоклетиан, правивший Римом с 285 по 305 год, надел царскую корону и объявил себя господином всех римлян. Любое слово императора, любое его решение было законом для всех. К тому времени все жители империи стали римскими гражданами. Но раньше звание римского гражданина было почетным и значимым. Теперь все граждане стали подданными императора, платившими большие налоги в императорскую казну.
Хотя Диоклетиан объявил себя господином всех римлян, он понял, что одному человеку очень сложно управлять огромной империей Тогда Диоклетиан выбрал себе В Римской империи стало два императора. Правда, Константин Великий вскоре ненадолго объединил всю империю под властью одного императора. Но это был последний случай, когда империей правил один человек. В 395 году произошло окончательное разделение Римской империи на две части — Западную и Восточную. Императоры давно уже не жили в Риме. На Западе императоры переселились в Милан или Равенну, на Востоке — столица оставалась в Константинополе. Константинополь возник на месте греческого города Византия. Его основателем был Константин Великий, который дал свое имя новой столице империи. Восточная Римская империя в дальнейшем стала именоваться Византией.
3.Варвары, расселившиеся по всей западной части империи, жили по своим законам и обычаям. Но, поскольку непоколебимо стоял великий Рим, а в Италии жили римские императоры, видимость империи сохранялась.
Однако в 410 году готы захватили Рим. 800 лет не вступал враг на территорию Рима, и вот «Вечный город» пал.
Еще больший вред Риму причинили вандалы. В 455 году они безо всякого сопротивления ворвались в город и две недели с особой жестокостью грабили и разрушали его. С тех пор вандалами называют всех, кто оскверняет и разрушает памятники истории и культуры. После вандальского погрома население Рима резко сократилось, а сам город стал быстро приходить в запустение. Наконец, в 476 году последний император Западной Римской империи, по иронии судьбы носивший имя основателя Рима Ромула, был свергнут германским вождем. Власть над Италией перешла к германцам
4.Труд рабов на земле стал вытесняться трудом колонов.
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.
1. Колоны - свободные арендаторы небольших участков земли в Римской империи, в средневековой Европе категория зависимого крестьянина.
2. В III веке н. э. произошло резкое усиление императорской власти. Императоров Рима больше не устраивало, что они «первые среди равных». Они желали, чтобы все римляне беспрекословно подчинялись им. Император Диоклетиан, правивший Римом с 285 по 305 год, надел царскую корону и объявил себя господином всех римлян. Любое слово императора, любое его решение было законом для всех. К тому времени все жители империи стали римскими гражданами. Но раньше звание римского гражданина было почетным и значимым. Теперь все граждане стали подданными императора, платившими большие налоги в императорскую казну.
Хотя Диоклетиан объявил себя господином всех римлян, он понял, что одному человеку очень сложно управлять огромной империей Тогда Диоклетиан выбрал себе В Римской империи стало два императора. Правда, Константин Великий вскоре ненадолго объединил всю империю под властью одного императора. Но это был последний случай, когда империей правил один человек. В 395 году произошло окончательное разделение Римской империи на две части — Западную и Восточную. Императоры давно уже не жили в Риме. На Западе императоры переселились в Милан или Равенну, на Востоке — столица оставалась в Константинополе. Константинополь возник на месте греческого города Византия. Его основателем был Константин Великий, который дал свое имя новой столице империи. Восточная Римская империя в дальнейшем стала именоваться Византией.
3.Варвары, расселившиеся по всей западной части империи, жили по своим законам и обычаям. Но, поскольку непоколебимо стоял великий Рим, а в Италии жили римские императоры, видимость империи сохранялась.
Однако в 410 году готы захватили Рим. 800 лет не вступал враг на территорию Рима, и вот «Вечный город» пал.
Еще больший вред Риму причинили вандалы. В 455 году они безо всякого сопротивления ворвались в город и две недели с особой жестокостью грабили и разрушали его. С тех пор вандалами называют всех, кто оскверняет и разрушает памятники истории и культуры. После вандальского погрома население Рима резко сократилось, а сам город стал быстро приходить в запустение. Наконец, в 476 году последний император Западной Римской империи, по иронии судьбы носивший имя основателя Рима Ромула, был свергнут германским вождем. Власть над Италией перешла к германцам
4.Труд рабов на земле стал вытесняться трудом колонов.
Объяснение:
Правління Олега в Києві (882-912)
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.