Оцените роль личностей в национально-совободительном восстании 1916г Амангельды Иманов Бекболат Ашекеев 1) Какой вклад внесли в организацию национально-освободительного восстания 1916 года?
Вельмишановний великий княже Ярославе! Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди». Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію, Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду, Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках
История освоения минеральных ресурсов. На территории Марокко найдено бронзовое и медное оружие, изготовленное из местного сырья во 2-м тысячелетии до н.э. Были известны серебряные и медные рудники на юге страны, эксплуатировавшиеся также в первые века н.э. После образования исламских государств (8 в.) начинается интенсивное развитие горного промысла в Марокко, о котором сообщают как письменные источники, так и археологические остатки шахт, штолен, плавильных печей. В 10-13 вв. существовали 2 типа рудников: крупные рудники благородных металлов, контролируемые государством, и мелкие разработки, принадлежавшие племенам и отдельным семьям. Арабский географ аль-Якуби (конец 9 в.) сообщает о наличии в Марокко золота, которое "выходит изземли, как растения"; предполагается, что речь идёт о месторождении на юго-востоке страны, в области Дра.О серебряных рудниках имеются сведения в произведениях арабских писателей 9-13 вв. Крупнейшие из этих рудников ("Авам", "Згундер", "Тамедульт") достигают расцвета в 13 веке. Для водоотлива на них использовались нории с приводом от водяного колеса. Эксплуатацию начинали обычно траншеей, достигавшей глубины 15-20 м. При более глубоком залегании рудных жил прорывали вертикальный колодец до их основания и вели добычу по восстанию, расширяя выработку до образования камеры. Для опоры часть руды оставляли в целиках. Несколько камер соединяли, что облегчало проветривание; для интенсификации воздушного потока зажигали костры. Спуск и подъём осуществлялся по вырубленным в стенках стволов лестницам или по верёвкам. Наиболее крупные рудники, располагавшиеся на горных склонах, представляли собой сложный комплекс разветвлённых выработок: штолен, спусков, стволов и камер. Медные рудники эксплуатировались на юго-востоке (Сиджильмаса), в провинции Cyc (Игли).Очень чистая медь добывалась близ г. Касба-Тадла, на реке Умм-эр-Рбия. В 14-15 вв. происходит постепенный упадок ведущих отраслей горнодобывающей промышленности, связанный с истощением месторождений, отсутствием леса и позднее с конкуренцией европейских стран. Тем не менее писатель 16 века Лев Африканский сообщает о добыче железной руды в горах Деменсера, севернее Таруданта (Высокий Атлас) и в области племён Игезулен в Антиатласе, а также в Эль-Джуму на северо-востоке страны. Серебряный рудник действовал в Антиатласе, а золотой рудник, открытый в 16 веке, по сообщению Диего де Toppeca, был засыпан по приказанию султана, чтобы не привлекать внимания европейцев. Руды меди добывались в Антиатласе, свинца и сурьмы — у подножия Атласских гор, мрамор — в горах Хантата, юго-восточнее г. Марракеш, соль — на северном побережье страны. На юге, на реке Дра, добывали асбест, из которого изготавливались несгораемые верёвки и поводья. В 17-18 вв. продолжалась добыча руд меди, свинца и олова (Ульмес). Марокканское олово вывозилось во Францию и другие страны Европы, и некоторое время успешно конкурировало с английским. С началом промышленной революции (18 в.) марокканские полиметаллические рудники не смогли конкурировать с европейским производством, и в 1-й половине 19 века горнодобывающая промышленность Марокко свёртывается, чему архаичность техники и политическая нестабильность. Действовали 1-2 небольшие шахты по добыче медных руд в провинции Cyc.
Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду,
Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках