дем’ян многогрішний (1668–1672 рр.) став наказним гетьманом на лівобережжі після відступу з цих територій петра дорошенка. многогрішний належав до тієї місцевої старшини, яка не бачила іншого виходу, як підпорядкуватись московському цареві, але рішуче стояла на позиції автономії. він вступив у переговори з представниками москви, і у січні 1669 р. делегація україни висловила бажання приєднати лівобережжя до москви. в березні того ж року в глухові відбулася рада, на якій були затверджені так звані глухівські статті. за ними: в п’яти містах (києві, ніжині, чернігові, острі й переяславі) мали залишатися московські воєводи; податки мали збирати представники гетьмана; реєстрове військо становило 30 тисяч чоловік. ці статті хоч і поступалися березневим статтям богдана хмельницького, але до певної міри відновлювали автономію україни (лівобережної). у 1672 р. д. многогрішний був звинувачений у таємних відносинах із туреччиною і знятий з посади гетьман
Главная цель партии – завоевание власти. для ее реализации партия должна иметь программу действий план преобразования общества, четкие принципы своей организации (устав), а также располагать определенными оргструктурами как в центре, так и в регионах. организации партии (цк, президиум, местные комитеты) должны наличествовать не номинально, а реально, проявляя себя в способности к проведению сколь-нибудь массовых политических акций (стачка, бойкот, выборы, демонстрации), которые направлены на решение той или иной тактической или достижение программной цели партии. она стремится провести своих представителей в парламент и другие, законодательные и представительные организации, а затем создать в них свои дееспособные фракции.
