Перечень событий перечень событий процессов с каким из данных событий связано словосочетание со словом на представительная монархия запишите букву которой обозначена данное событие процесс
Єзуїти (Товариство Ісуса), католицький орден, заснований в 1540 р. св. Ігнатієм Лойолою; головна мета: підтримка Папи у реалізації найважчих завдань Церкви; визначна освітня роль (найбільша в історії Церкви мережа середніх шкіл – колегіумів, і вищих – академій); особлива роль у справі реформи Церкви після Тридентського собору та в місійній діяльності.
Основні принципи побудови ордена: жорстка дисципліна, строга централізація, беззаперечна покора молодших по положенню старшим, абсолютний авторитет глави - довічно обирається генерала ("чорного папи"), підпорядкованого безпосередньо папі римському. Система моралі, розроблена єзуїтами, ними самими називалася "пристосувальної" (accomodativa), так як давала широку можливість в залежності від обставин довільно тлумачити основні релігійно-моральні вимоги. Для більшої успішності їх діяльності орден дозволяє багатьом єзуїтам вести світський б життя, зберігаючи в таємниці свою приналежність до ордена. Широкі привілеї, дані папством єзуїтам (звільнення від багатьох релігійних приписів і заборон, відповідальність тільки перед орденським начальством тощо) сприяли створенню надзвичайно гнучкою і міцної організації, в короткий час розповсюдила свою діяльність на численні країни. Слово "єзуїт" придбало переносне значення. У середні століття єзуїти активно використовували казуїстику, систему пробабілізма, а також застосовували різні прийоми для трактування речей у вигідному для себе ключі, зокрема уявні застереження і т. п. Через подібної моралі в побутовій мові слово "єзуїт" стало синонімом хитрого, лукавого людини. Багато тези єзуїтської моралі були засуджені татом Інокентієм XI, Олександром VII та іншими. З єзуїтами полемізував Паскаль у своїх Листах до провінціала. Незважаючи на те, що сучасні єзуїти не сильно виділяються своєю філософією на тлі інших католицьких орденів, частина критиків [ хто? ] вважає, що єзуїти не до кінця відкинули прийняту в середні століття мораль, яка допускає дуже вільне трактування різних речей і поді
Финиковая пальма вскормила многие древнейшие цивилизации. Она сделала возможной жизнь человека в пустынях Северной Африки и Передней Азии. Это древнейшее плодовое растение начали возделывать в Шумере, Ассирии, Вавилоне, Древнем Египте в IV тысячелетии до н.э. ради съедобных плодов фиников. Благодаря этой пальме стало возможным оазисное земледелие – она давала тень для других культур. Данные раскопок свидетельствуют о поклонении народов древности финиковой пальме еще девять веков назад. Финикийцы, известные дальними путешествиями по Средиземному морю, получили свое название от фиников, которые они брали с собой в дорогу. Они завезли финики и в основанную ими в Северной Африке колонию — Карфаген. Отсюда финиковая пальма попала в Сахару. В течение многих тысячелетий жизнь народов, населяющих Северную Африку и Малую Азию, зависела от финиковой пальмы, этого единственного дерева, растущего в пустыне. Римский автор I века новой эры, ботаник и зоолог Плиний Старший, писал об "обширных" лесах финиковых пальм, простиравшихся в свое время от моря Галилейского (озера Кинерет) на севере до Мертвого моря на юге страны. Плиний описывал Иудейские финики как необычайно вкусные и особенно крупные. Они обладали также целебными свойствами. Например, ими лечили от "харканья кровью" — туберкулеза.
Основні принципи побудови ордена: жорстка дисципліна, строга централізація, беззаперечна покора молодших по положенню старшим, абсолютний авторитет глави - довічно обирається генерала ("чорного папи"), підпорядкованого безпосередньо папі римському. Система моралі, розроблена єзуїтами, ними самими називалася "пристосувальної" (accomodativa), так як давала широку можливість в залежності від обставин довільно тлумачити основні релігійно-моральні вимоги. Для більшої успішності їх діяльності орден дозволяє багатьом єзуїтам вести світський б життя, зберігаючи в таємниці свою приналежність до ордена. Широкі привілеї, дані папством єзуїтам (звільнення від багатьох релігійних приписів і заборон, відповідальність тільки перед орденським начальством тощо) сприяли створенню надзвичайно гнучкою і міцної організації, в короткий час розповсюдила свою діяльність на численні країни. Слово "єзуїт" придбало переносне значення. У середні століття єзуїти активно використовували казуїстику, систему пробабілізма, а також застосовували різні прийоми для трактування речей у вигідному для себе ключі, зокрема уявні застереження і т. п. Через подібної моралі в побутовій мові слово "єзуїт" стало синонімом хитрого, лукавого людини. Багато тези єзуїтської моралі були засуджені татом Інокентієм XI, Олександром VII та іншими. З єзуїтами полемізував Паскаль у своїх Листах до провінціала. Незважаючи на те, що сучасні єзуїти не сильно виділяються своєю філософією на тлі інших католицьких орденів, частина критиків [ хто? ] вважає, що єзуїти не до кінця відкинули прийняту в середні століття мораль, яка допускає дуже вільне трактування різних речей і поді
Данные раскопок свидетельствуют о поклонении народов древности финиковой пальме еще девять веков назад.
Финикийцы, известные дальними путешествиями по Средиземному морю, получили свое название от фиников, которые они брали с собой в дорогу. Они завезли финики и в основанную ими в Северной Африке колонию — Карфаген. Отсюда финиковая пальма попала в Сахару.
В течение многих тысячелетий жизнь народов, населяющих Северную Африку и Малую Азию, зависела от финиковой пальмы, этого единственного дерева, растущего в пустыне.
Римский автор I века новой эры, ботаник и зоолог Плиний Старший, писал об "обширных" лесах финиковых пальм, простиравшихся в свое время от моря Галилейского (озера Кинерет) на севере до Мертвого моря на юге страны.
Плиний описывал Иудейские финики как необычайно вкусные и особенно крупные. Они обладали также целебными свойствами. Например, ими лечили от "харканья кровью" — туберкулеза.