План анализа Франко-Прусской войны:
1-причины(почему началась война)
2-повод(с чего началась война, что подтолкнуло к военным действиям)
3-результат(дата, название и условия мирного договора)
4-последствия(что последовало после завершения войны и заключения мирного договора)
Афины является столицей и крупнейшим городом Греции, Афины доминируют в регионе Аттики и являются одним из старейших городов мира, с его зарегистрированной историей, насчитывающей более 3400 лет, и его самое раннее человеческое присутствие началось где-то между 11 и 7 тысячелетиями до нашей эры. Классические Афины были мощным городом-государством, возникшим в связи с морским развитием порта Пирей. Его широко называют колыбелью западной цивилизации и местом рождения демократии, в основном из-за его культурное и политическое влияние на европейский континент, и в частности на римлян.
Как видно из названия города он был назван в честь Афины.
Архитектурные сооружения
Наследие классической эпохи все еще очевидно в городе, представленном древними памятниками и произведениями искусства, самым известным из которых является Парфенон, который считается ключевой достопримечательностью ранней западной цивилизации. В городе также сохранились римские и византийские памятники, а также меньшее количество османских памятников. Афины являются домом для двух объектов Всемирного наследия ЮНЕСКО, Афинского Акрополя и средневекового монастыря Дафни. Парфенон как главный храм богини Афины тоже есть в Афинах.
Скульптуры
Собственно, в самом же Акрополе есть статуя Афины в Парфеноне, выполненная из бронзы.
Поему «Енеїда» І. Котляревський почав писати близько 1794 р. Він не думав її видавати, тільки давав читати й переписувати своїм знайомим. Твір швидко розійшовся у багатьох переписаних примірниках. Один з них потрапив до конотопського шляхтича Максима Парпури, який своїм коштом надрукував «Енеїду» (перші три частини) у 1798 р. в Петербурзі. У 1808 р. побачило світ друге видання «Енеїди», знову без дозволу автора. 1809 р. І. Котляревський закінчив четверту частину поеми і видав її разом з попередніми, виправлену і доповнену. П’яту і шосту частини він писав понад 20 років.
Пробудженню історичної пам’яті українців сприяли публікації збірок фольклору. У 1819 р. Микола Цертелєв опублікував у Петербурзі збірку «Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень», що складалася із 10 текстів. Ця праця започаткувала розвиток української фольклористики. Становлення наукової фольклористики пов’язують з ім’ям ученог^#нциклопедиста, першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. Він був укладачем трьох збірок народних пісень: «Малоросійські пісні» (1827), «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849). Першу збірку видано в Москві. У ній опубліковано 127 пісень історичного, побутового та обрядового характеру з коментарями упорядника. Про враження, яке справляла збірка М. Максимовича на українську молодь, свідчить такий факт: Яків Головацький, якому пощастило знайти рідкісну в підавстрійській Україні книжку, власноруч переписав її від першої до останньої сторінки.
Пробудженню національної самосвідомості, поверненню забутих імен та героїчних сторінок минулого посприяла чотиритомна праця Дмитра Бантиша-Каменського «Історія Малої Росії», що побачила світ 1822 р. в Москві. Вона фактично є першою масштабною узагальнювальною працею з історії України від найдавніших часів до кінця 18 ст. «Історія Малої Росії» написана на широкій джерельній базі з використанням не опублікованих раніше архівних матеріалів.
У 1818 р. вийшла перша граматика живої української мови «Граматика малоросійського наріччя», яку підготував Олексій Павловський. Це був перший стислий опис фонетичних і морфологічних особливостей української мови у порівнянні з російською. До граматики було додано невеликий словник української мови.
Объяснение:Читай уважно!