Прочтите отрывок из речи Спартака: «Нужно или победить, или умереть... как подобает людям храбрым, одержавшим столько побед над римлянами. Наше дело свято и справедливо и не умрет с нами... Мужественная и почетная смерть лучше постыдной и гнусной жизни».
А) Как эта речь характеризует личность Спартака? ответ должен быть содержательным
Б) Раскройте причины поражения восстания под предводительством Спартака - не менее 4-х причин.
В) Почему, несмотря на подавление восстания Спартака, положение рабов улучшилось? ответ должен быть содержательным.
Это Хан Хасым
Объяснение:
Касым-хан (каз. Қасым хан) (1445-1455 — 1521) — казахский хан чингизид, правитель Казахского ханства в 1511 — 1521 годах, сын Жанибек-хана. При нем Казахское ханство достигло расцвета и установило контроль над обширными территориями Восточного Дешт-и-Кипчака. Также является двоюродным братом Шайбани-хана, узбекского хана.
Касым хан — один из самых известных казахских правителей, который оставил неизгладимый след в истории народа и развитии Казахстана как независимого государства. Законы и политика Касыма заслуживают уважения, а его наставления актуальны. Источник фото: Yvision.kz Касым хан: биография правителя Казахского ханства Касым хан родился приблизительно в период 1445–1455 гг. Его семейное древо восходит к самому Чингисхану, а отец Касыма, Жанибек, был одним из тех, кто основал Казахское ханство. О детстве и юности будущего правителя ничего неизвестно. Первые упоминания датируются 70-ми годами XV века. Казахский летописец Кадыргали Жалаири описывал Касыма так: «Среди сынов Жанибека самым известным был Касым хан. Долгое время он правил улусом отца. Подчинил близлежащие улаяты». Известно, что после смерти отца Касым приумножил его авторитет. Несмотря на титул султана, его выделяли даже среди ханов и к его мнению неизменно прислушивались.
В 1504 году он установил власть над Кыпчакской степью, тем самым дав ханству доступ к границам Ташкента и Туркестана. В 1510-м Касым схлестнулся со своим двоюродным братом по матери Шейбани ханом. Несмотря на то что ранее Касым оказал родственнику в борьбе с иранским ханом Хорасаном, после совместной победы их пути разошлись. Шейбани делал все возможное, чтобы остановить рост и развитие Казахского ханства, устраивая экономические блокады и захватывая казахские территории. Однако он потерпел поражение в бою с Касымом, а тот получил еще большие территории для ханства. Власть султана значительно превышала влияние Бурундук-хана. И хотя все шло к тому, что на престол взойдет новый хан — Касым, сам он не спешил принимать почетный титул.
Згадаймо тогочасну ситуацію. Полтавська катастрофа, смерть хитромудрого Мазепи, сірі і голодні будні еміграції, безгрошів’я, розпач і сварки у середовищі українських вигнанців – все це свідчило про агонію і швидкий занепад дезорганізованого мазепинського руху.
Объяснение:
Проте знайшлася людина з державницьким мисленням, яка змогла зупинити цей незворотній процес руйнації, об’єднати навколо ідеї визволення України з московського ярма однодумців і очолити мазепинський рух супротиву – ним виявився .
П.Орлик. Саме за його ініціативи, під час виборів гетьмана у квітні 1710 р., між Орликом і соратниками-козаками було укладено угоду під назвою «Пакти і конституції законів та вольностей Війська Запорозького…», що пізніше у вітчизняній історіографії отримали назву «Конституція П. Орлика». Разом з тим, саме тоді Орлик здійснив свою першу дошкульну помилку – він не зміг зашкодити тому, що вся спадщина І. Мазепи перейшла до рук його племінника А. Войнаровського, а український визвольний рух залишився без фінансування. На ці гроші можна було не тільки здійснити закупівлю зброї, військового спорядження, провіанту, найняти найманців тощо, але і підкуповувати турецьких і татарських можновладців, використовуючи і маніпулюючи їхніми рішеннями з метою визволення України. До речі, розважливий Петро І продемонстрував усьому світу під час невдалого для нього Прутського походу 1711 р., як великі гроші роблять велику політику. А так могли зробити й українці, але вже на свою користь. Ми переконані, що П. Орлику треба було «попрацювати» з А. Войнаровським, а як би той і надалі продовжував претендувати на спадок свого дядька – фізично знешкодити конкурента. Між іншим, коли ми аналізуємо український державотворчий процес, то дуже дивуємося якійсь патологічній м’якотілості більшості наших державних мужів. Ось тут нам треба брати приклад із наших північно-східних сусідів-росіян, лідери яких діяли завжди жорстоко, прагматично і цілеспрямовано, тому і державність їхня розвивається безперервно, розпочинаючи десь із середини XІV ст. і по сьогодення, а у нас постійне «перезавантаження». Так росіяни повели себе і по відношенню до А. Войнаровського, якщо П. Орлик поступився йому грошима, то за наказом Петра І Андрюшу як небезпечну політичну фігуру спочатку викрали у Гамбурзі, а потім і згноїли в Сибірі. Собаці собача смерть, жаль тільки, що українські гроші, які І. Мазепа так безжально визискував з України і українців, були використані не на визволення Батьківщини з імперського поневолення, а були протринькані «золотим небожем» і його коханками в Європі…