Распределите, кто из правителей Казахского ханства 16-17 вв и использовал данные направления внутренней и внешней политики и запишите их по цифрам в таблицу
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
В 597 году сорок миссионеров прибыли в Кент и получили разрешение от Этельберта I свободно проповедовать христианство в его столице Кентербери. Вскоре миссионеры написали Григорию I, оповестив его о своих успехах и о том, что обращение монарха в христианскую веру состоялось. Точная дата крещения Этельберта неизвестна, но это произошло ранее 601 года. Вторая группа монахов и духовенства была отправлена в 601 году вместе с книгами и другими предметами для новых миссий. Григорий I назначали Августина архиепископом митрополии южной части Британских островов и дал ему власть над духовенством из коренных британцев, но после нескольких встреч с Августином «старые» кельтские епископы отказались признать его власть.
Перед смертью Этельберта I в 616 году был создан ряд других епархий, но после этой даты язычество снова усилило свои позиции, и епископство Лондона было заброшено. Дочь Этельберта, Этельбурга, вышла замуж за короля Нортумбрии Эдвина, и в 627 году Паулин Йоркский, епископ, который сопровождал её на север, обратил в христианство Эдвина и ряд других нортумбрийцев. Когда Эдвин умер, приблизительно в 633 году, его вдова и Паулин были вынуждены бежать в Кент. Хотя миссионеры не могли оставаться во всех областях, которые они христианизировали, к тому времени, как последний из них умер, — около 653 года, — они укрепили позиции христианства в Кенте и окружающей местности и римской традиции в практике христианства в Британии.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
В 597 году сорок миссионеров прибыли в Кент и получили разрешение от Этельберта I свободно проповедовать христианство в его столице Кентербери. Вскоре миссионеры написали Григорию I, оповестив его о своих успехах и о том, что обращение монарха в христианскую веру состоялось. Точная дата крещения Этельберта неизвестна, но это произошло ранее 601 года. Вторая группа монахов и духовенства была отправлена в 601 году вместе с книгами и другими предметами для новых миссий. Григорий I назначали Августина архиепископом митрополии южной части Британских островов и дал ему власть над духовенством из коренных британцев, но после нескольких встреч с Августином «старые» кельтские епископы отказались признать его власть.
Перед смертью Этельберта I в 616 году был создан ряд других епархий, но после этой даты язычество снова усилило свои позиции, и епископство Лондона было заброшено. Дочь Этельберта, Этельбурга, вышла замуж за короля Нортумбрии Эдвина, и в 627 году Паулин Йоркский, епископ, который сопровождал её на север, обратил в христианство Эдвина и ряд других нортумбрийцев. Когда Эдвин умер, приблизительно в 633 году, его вдова и Паулин были вынуждены бежать в Кент. Хотя миссионеры не могли оставаться во всех областях, которые они христианизировали, к тому времени, как последний из них умер, — около 653 года, — они укрепили позиции христианства в Кенте и окружающей местности и римской традиции в практике христианства в Британии.