Распределите между правителями XVI-XVII веков направления внутренней и внешней политики.
1. Подавил мятеж каракалпаков и вынудил их покинуть земли Приаралья.
2. В период его правления были мирные отношения с Бухарой.
3. Распространение сферы влияния Казахского ханства на ногайцев и приграничные земли Башкирии.
4. Основное направление внешней политики- борьба с джунгарами.
5. Установлены первые контакты между Казахским ханством и Московским государством.
6. Создание свода законов «Жеты жаргы» позволило укрепить ханскую власть в казахском обществе.
7. Реформа «Исконный путь» внедрила систему правления посредством разделения на три жуза с главенствующей ролью гласного хана Старшего жуза.
8. Вступил в дипломатические отношения московским правительством Ивана Грозного
Касым хан Хакназар Тауекель хан Есим хан Жангир хан Тауке хан
Вывод о роли ханов в укреплении государства:
ответ на прикладі Індії колонізації Індія з давніх часів привертало увагу покупців європейських монархів усіляких авантюристів португальці іспанці англійці французи намагалися закріпитися на півострові Індостан найбільшого успіху досягли англійська Ост індійська компанія яка стала Верховною владою на півострові Ост індійська компанія встановила систему податкового грабунку експлуатацію селян місцевих землевласників князів у 18 столітті основним товаром ідіть індійського експорту були високоякісні бавовняні тканини які виготовляли вручну мільйони індійські ткачів однак промислова революція зробила виробництво таких тканин у Європі дешевшими ніж в Індії стало вигідним позиції тканини з Англії витративши ринок збуту індійські ткачі опинилася на межі голодної смерті англійським пануванням наростало поширилися чутки що всі індійські хочуть повернутися в в християнство
Объяснение:
В статье анализируются особенности национальной политики Российской империи в конце XIX начале XX в. Автор показывает, что процессы социальной и национальной мобилизации усиливали гетерогенность страны. Экспансия на Кавказ и в Среднюю Азию еще более тому, что этническое, конфессиональное, социальное и экономическое многообразие России в течение XIX в. еще более увеличилось. В то же время модернизация и индустриализация имели интегрирующее действие. В соответствии с этим и национальная политика начиная с 1860-х г г была направлена на административную систематизацию и унификацию гетерогенного государства, а на поднимающиеся национальные движения отвечала частичным проведением культурной русификации. Этим тенденциям к национальной гомогенизации общества противостояли стойкие силы, стремившиеся и дальше к объединению империи на сословно-династических основах.