ГИЛЬДИИ И ЦЕХИ (нем. Gilde, средневерхненем. Zeche – объединение), в широком смысле – различного типа корпорации и ассоциации (купеческие, профессиональные, общественные, религиозные), созданные с целью защиты интересов своих членов. Гильдии существовали уже в ранний период истории Месопотамии и Египта. В Китае гильдии долгое время господствовали в экономической жизни. Корпорации торговцев и ремесленников, занятых одним видом деятельности, были широко рас в Древней Греции, а также в эллинистических империях, существовавших в юго-западной Азии и Египте. В эпоху Римской империиобъединения, известные как collegia, рас по всему Средиземноморью. Гильдии охватывали все ремесла, самые мощные объединяли корабельщиков и паромщиков в приморских городах. В эпоху поздней Римской империи гильдии сделались объектом государственной регламентации. Членство в них стало принудительным, поскольку закон требовал, чтобы сыновья продолжали дело отцов. В античную эпоху все гильдии преследовали как социальные, так и экономические цели. Они функционировали как органы нуждающимся и похоронные общества. Имелись особые посвятительные церемонии и иные обряды религиозного характера.
После падения Западной Римской империи система collegia, находящихся под государственным надзором, сохранялась в Византийской империи. Выдвигалось предположение (впрочем, весьма спорное), что некоторые римские collegia продолжали существовать в ряде итальянских городов на протяжении всего Средневековья. Во о происхождении купеческих гильдий, появившихся в 11 в., как и относящихся к более позднему времени ремесленных цехов по-прежнему остается предметом научных дискуссий. Различные историки усматривали их корни то в римских collegia, то в таких раннегерманских институтах, как правоохранительные «гильдии благочиния» или питейные сообщества, то в «экономическом микрокосме манора» или в возникавших в приходах благотворительных обществах.
Конституція проголосила, що соціалізм в СРСР переміг і в основному побудований. Це означало, що знищена приватна власність на засоби виробництва і експлуататорські класи (і отже пролетаріат більше не існує, тобто диктатура пролетаріату — пройдений етап), перемогли соціалістичні виробничі відносини. Економічною основою проголошувалася планова соціалістична система господарства, що спирається на соціалістичну власність у двох її формах — державну і колгоспно-кооперативну.
Вперше в історії СРСР Конституція 1936 року формально надавала всім громадянам рівні права:
Загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні;
Право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості та хвороби;
Свобода совісті, слова, друку, зборів і мітингів.
Проголошувалися недоторканість особи і таємниця листування.
Земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку оголошувалися всенародним надбанням; земля, яку займають колгоспи, передавалася їм у довічне користування.
Комуністична партія проголошувалася «керівним ядром» державних та громадських організацій (у Конституції 1924 року партія не згадувалася).
Вищою законодавчою владою в країні оголошувалася двопалатна Верховна Рада СРСР, а в перервах між її сесіями — Президія Верховної Ради СРСР. У конституції було положення про неможливість установи одноосібної президентської влади і створення «колективного президента» в особі Президії Верховної Ради, передбачалося рівність палат Верховної Ради і його право створювати слідчі і ревізійні комісії з будь-якого питання, відповідальність депутатів перед виборцями і право відкликати тих, хто не виправдовує надану їм довіру.
Уряд країни зберігав свою назву — Рада народних комісарів СРСР. РНК був вищим виконавчим органом, підзвітним Верховній Раді і його Президії.
Задекларовані права та свободи в Конституції 1936 р. носили лише формальний характер. Всупереч положенням Конституції за найменшу критику сталінської влади громадянин міг отримати вирок у вигляді довгого терміну ув'язнення або розстрілу. Збори та мітинги громадян проводилися лише з ініціативи влади та під її опікою. В системі НКВД діяв відділ перлюстрації кореспонденції, працівники котрого регулярно без будь-яких санкцій займалися перечитуванням листів підозрілих громадян. Стан дотримання радянської законності гарно характеризує навіть сам факт невиконання органами радянської влади норм тогочасної радянської конституції, яку навіть прибічники радянщини оцінюють як найдемократичнішу конституцію того історичного часу, яка була прийнята 1936 р. в тоталітарній радянській державі. Насправді Конституція СРСР 1936 року була прийнята з пропагандистською метою показувати власному народу та зовнішньому світу проголошені демократичні права та свободи радянських громадян, які фактично не виконувалися на практиці.
ГИЛЬДИИ И ЦЕХИ (нем. Gilde, средневерхненем. Zeche – объединение), в широком смысле – различного типа корпорации и ассоциации (купеческие, профессиональные, общественные, религиозные), созданные с целью защиты интересов своих членов. Гильдии существовали уже в ранний период истории Месопотамии и Египта. В Китае гильдии долгое время господствовали в экономической жизни. Корпорации торговцев и ремесленников, занятых одним видом деятельности, были широко рас в Древней Греции, а также в эллинистических империях, существовавших в юго-западной Азии и Египте. В эпоху Римской империиобъединения, известные как collegia, рас по всему Средиземноморью. Гильдии охватывали все ремесла, самые мощные объединяли корабельщиков и паромщиков в приморских городах. В эпоху поздней Римской империи гильдии сделались объектом государственной регламентации. Членство в них стало принудительным, поскольку закон требовал, чтобы сыновья продолжали дело отцов. В античную эпоху все гильдии преследовали как социальные, так и экономические цели. Они функционировали как органы нуждающимся и похоронные общества. Имелись особые посвятительные церемонии и иные обряды религиозного характера.
После падения Западной Римской империи система collegia, находящихся под государственным надзором, сохранялась в Византийской империи. Выдвигалось предположение (впрочем, весьма спорное), что некоторые римские collegia продолжали существовать в ряде итальянских городов на протяжении всего Средневековья. Во о происхождении купеческих гильдий, появившихся в 11 в., как и относящихся к более позднему времени ремесленных цехов по-прежнему остается предметом научных дискуссий. Различные историки усматривали их корни то в римских collegia, то в таких раннегерманских институтах, как правоохранительные «гильдии благочиния» или питейные сообщества, то в «экономическом микрокосме манора» или в возникавших в приходах благотворительных обществах.
Конституція проголосила, що соціалізм в СРСР переміг і в основному побудований. Це означало, що знищена приватна власність на засоби виробництва і експлуататорські класи (і отже пролетаріат більше не існує, тобто диктатура пролетаріату — пройдений етап), перемогли соціалістичні виробничі відносини. Економічною основою проголошувалася планова соціалістична система господарства, що спирається на соціалістичну власність у двох її формах — державну і колгоспно-кооперативну.
Вперше в історії СРСР Конституція 1936 року формально надавала всім громадянам рівні права:
Загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні;
Право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості та хвороби;
Свобода совісті, слова, друку, зборів і мітингів.
Проголошувалися недоторканість особи і таємниця листування.
Земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку оголошувалися всенародним надбанням; земля, яку займають колгоспи, передавалася їм у довічне користування.
Комуністична партія проголошувалася «керівним ядром» державних та громадських організацій (у Конституції 1924 року партія не згадувалася).
Вищою законодавчою владою в країні оголошувалася двопалатна Верховна Рада СРСР, а в перервах між її сесіями — Президія Верховної Ради СРСР. У конституції було положення про неможливість установи одноосібної президентської влади і створення «колективного президента» в особі Президії Верховної Ради, передбачалося рівність палат Верховної Ради і його право створювати слідчі і ревізійні комісії з будь-якого питання, відповідальність депутатів перед виборцями і право відкликати тих, хто не виправдовує надану їм довіру.
Уряд країни зберігав свою назву — Рада народних комісарів СРСР. РНК був вищим виконавчим органом, підзвітним Верховній Раді і його Президії.
Задекларовані права та свободи в Конституції 1936 р. носили лише формальний характер. Всупереч положенням Конституції за найменшу критику сталінської влади громадянин міг отримати вирок у вигляді довгого терміну ув'язнення або розстрілу. Збори та мітинги громадян проводилися лише з ініціативи влади та під її опікою. В системі НКВД діяв відділ перлюстрації кореспонденції, працівники котрого регулярно без будь-яких санкцій займалися перечитуванням листів підозрілих громадян. Стан дотримання радянської законності гарно характеризує навіть сам факт невиконання органами радянської влади норм тогочасної радянської конституції, яку навіть прибічники радянщини оцінюють як найдемократичнішу конституцію того історичного часу, яка була прийнята 1936 р. в тоталітарній радянській державі. Насправді Конституція СРСР 1936 року була прийнята з пропагандистською метою показувати власному народу та зовнішньому світу проголошені демократичні права та свободи радянських громадян, які фактично не виконувалися на практиці.
Объяснение: