Что посеешь - то я пожнешь. Весенний день - год кормит. Урожая на орехи двух лет сряду не бывает. Крылатые муравьи показались - сей овес. Сеян лен у семи Олен. Лен сей в последнюю четверть Лето собирает, а зима поедает Сухой март, а май мокрый делают хлеб добрый. Красные дни - сей пшеницу. Лист на дереве полон, так и сеять полно. Холодная зима - благодать (предвещает урожай) . На дубу лист в пятак - быть яровому так. Волки под селением (зимой) - к голоду и дороговизне хлеба. Есть на кусте (лист на дереве) , есть и под кустом (о корме) . Лошадь фыркает - к дождю. Лето родит, а не поле. Лед весенний тонет - на тяжелый (бесхлебный) год. Хорошо рябина цветет - к урожаю льна. Не моли лета долгого, моли теплого.
У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра дковувалась тенденція зниження ролі малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»
Весенний день - год кормит.
Урожая на орехи двух лет сряду не бывает.
Крылатые муравьи показались - сей овес.
Сеян лен у семи Олен.
Лен сей в последнюю четверть Лето собирает, а зима поедает Сухой март, а май мокрый делают хлеб добрый.
Красные дни - сей пшеницу.
Лист на дереве полон, так и сеять полно.
Холодная зима - благодать (предвещает урожай) .
На дубу лист в пятак - быть яровому так.
Волки под селением (зимой) - к голоду и дороговизне хлеба.
Есть на кусте (лист на дереве) , есть и под кустом (о корме) .
Лошадь фыркает - к дождю.
Лето родит, а не поле.
Лед весенний тонет - на тяжелый (бесхлебный) год.
Хорошо рябина цветет - к урожаю льна.
Не моли лета долгого, моли теплого.
У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра дковувалась тенденція зниження ролі малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»