Укажите населенный пункт, который изначально носил имя героя - турецкой (1828-1829 гг.) и крымской войн, а затем партизана, участника гражданской войны. 30
«Галерник» аналіз твору Тема: людина і Доля, драматизм людського життя. Ідея: світ такий глибокий і незбагненний, людина є лише частиною світу і не завжди може змінити сама долю; людське життя сповнене непередбачуваності й непевності. Основна думка: засудження рабства, неприйняття будь-якого насилля над людьми Жанр: філософська лiрика. Художні засоби вірша «Галерник» алегорії: море – Всесвіт порівняння – краю батьківського мури, короновані і горді; образи-символи: образ галери (човна) – символ людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке розчарування свiтом; галерник – людина у Всесвіті; метафори: О святе іспанське море, криваве море; море цілує, не вбиває сум; полісиндетон –нагромадження у фразі сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу: Ти могло б південні води Перлами перевершити! Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову. Твір складається з трьох частин: вступу-експозиції, де змальовано становище та портрет галерника, монологу нещасного та заключної частини, в якій йдеться про те, як наглядач обірвав монолог героя. Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми ігаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних. «Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки: 1) філософська проблематика; 2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя; 3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування); 4) неоднозначність позиції автора
Во главе государства находился хан. Он был окружён крупной феодальной знатью и чиновниками. Ближайшим лицом к хану был минг-баши (тысяцкий). Высокими должностями считались посты казначея, военного министра, начальника полиции и т. д. При хане был совет, состоявший из приближенных к хану сановников, обсуждавший вопросы жизни и деятельности ханства. На общественную и политическую жизнь ханства большое влияние оказывало мусульманское духовенство. Глава духовенства участвовал в обсуждении вопросов на ханском совете, его мнение во всех вопросах считалось наиболее авторитетным.
Правители на местах назывались беками и хакимами. На особом положении находился правитель Ташкента. Он назначался непосредственно ханом и носил титул беклар-беги (бек беков). В кишлаках административная власть была представлена аксакалами (старостами). За поведением жителей и соблюдением ими норм шариата следили мух-тасибы. Полицейские (курбаши) подчинялись бекам и хакимам. Армия состояла из конных и пеших воинов. В необходимых случаях создавалось ополчение.
Судебная власть находилась в руках казиев во главе с главным судьей — кази-калоном. На эти должности, как правило, назначали представителей духовенства как знатоков шариата. Дела решались на основе шариата или, точнее, все зависело от судьи, от его толкования или понимания норм шариата, что создавало громадные возможности для судейского произвола. Широко применялись смертная казнь и телесные наказания
«Галерник» аналіз твору Тема: людина і Доля, драматизм людського життя. Ідея: світ такий глибокий і незбагненний, людина є лише частиною світу і не завжди може змінити сама долю; людське життя сповнене непередбачуваності й непевності. Основна думка: засудження рабства, неприйняття будь-якого насилля над людьми Жанр: філософська лiрика. Художні засоби вірша «Галерник» алегорії: море – Всесвіт порівняння – краю батьківського мури, короновані і горді; образи-символи: образ галери (човна) – символ людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке розчарування свiтом; галерник – людина у Всесвіті; метафори: О святе іспанське море, криваве море; море цілує, не вбиває сум; полісиндетон –нагромадження у фразі сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу: Ти могло б південні води Перлами перевершити! Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову. Твір складається з трьох частин: вступу-експозиції, де змальовано становище та портрет галерника, монологу нещасного та заключної частини, в якій йдеться про те, як наглядач обірвав монолог героя. Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми ігаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних. «Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки: 1) філософська проблематика; 2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя; 3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування); 4) неоднозначність позиції автора
Объяснение:
Во главе государства находился хан. Он был окружён крупной феодальной знатью и чиновниками. Ближайшим лицом к хану был минг-баши (тысяцкий). Высокими должностями считались посты казначея, военного министра, начальника полиции и т. д. При хане был совет, состоявший из приближенных к хану сановников, обсуждавший вопросы жизни и деятельности ханства. На общественную и политическую жизнь ханства большое влияние оказывало мусульманское духовенство. Глава духовенства участвовал в обсуждении вопросов на ханском совете, его мнение во всех вопросах считалось наиболее авторитетным.
Правители на местах назывались беками и хакимами. На особом положении находился правитель Ташкента. Он назначался непосредственно ханом и носил титул беклар-беги (бек беков). В кишлаках административная власть была представлена аксакалами (старостами). За поведением жителей и соблюдением ими норм шариата следили мух-тасибы. Полицейские (курбаши) подчинялись бекам и хакимам. Армия состояла из конных и пеших воинов. В необходимых случаях создавалось ополчение.
Судебная власть находилась в руках казиев во главе с главным судьей — кази-калоном. На эти должности, как правило, назначали представителей духовенства как знатоков шариата. Дела решались на основе шариата или, точнее, все зависело от судьи, от его толкования или понимания норм шариата, что создавало громадные возможности для судейского произвола. Широко применялись смертная казнь и телесные наказания
Объяснение: