В самом западном российском регионе – Калининградской области, образованной в 1946 г. на территории бывшей Восточной Пруссии, – переплетаются процессы глобализации и регионализма, что проявляется в своеобразии сложившейся на данной территории культуры. Уникальность культурного наследия и культурного пространства Калининградской области во многом определяется такими отличительными чертами, как пограничность, полиэтничность и поликонфессиональность. Именно поэтому здесь наиболее актуальны проблемы исторических корней, культурной идентификации, культурного диалога и, следовательно, стоит задача исследования той непростой социокультурной ситуации, которая складывалась в регионе на чужой почве и в весьма специфических условиях. Культурные проблемы самого западного российского региона значимы не только вследствие их специфики в сравнении с большинством других регионов России, но и потому, что здесь активнее всего осуществляется взаимодействие российской и западной цивилизаций. Кроме того, новый, свободный от идеологического давления, этап в развитии культурного самосознания жителей Калининградской области требует в настоящее время анализа и культурологического осмысления.
Воєнні дії в 1654—1655 рр. У січні 1654 р., після отримання повідомлень про події в Переяславі, уряд Речі Посполитої став готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.У лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділля і Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу, але ніхто з мешканців у полон не здався, і воно було знищене поляками. Проте, дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення і протидію козацьких військ полковників В. Томиленка та І. Богуна, поляки були змушені відступити.
Воєнні дії в 1654—1655 рр. У січні 1654 р., після отримання повідомлень про події в Переяславі, уряд Речі Посполитої став готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.У лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділля і Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу, але ніхто з мешканців у полон не здався, і воно було знищене поляками. Проте, дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення і протидію козацьких військ полковників В. Томиленка та І. Богуна, поляки були змушені відступити.