Вырское ханство, Ногайская Орда, Ак Орда, Могулстан Аксарахан, Карлук, Ногайская Орда, Абулхаирское ханство, Западно-Тюркский каганат Туркеш, Ак Орда, Могулистан, оказавшие влияние на процесс объединения племен на территории Кестана.
Сам літопис Самійла Величка не дійшов до нас у належному вигляді — дуже пошкоджений перший том, значно менше другий. Цілком ймовірно, що книга не закінчувалася 1700 роком, бо і в заголовку, і в багатьох місцях третього тому згадуються події принаймні до 1720 року. Тому, є думка, що втрачені й прикінцеві сторінки літопису.
Самійло Величко для створення свого Літопису не обмежився вузькими локальними матеріалами та власними спогадами. Навпаки, він використав різноманітні іноземні джерела. Але за найправдивіше джерело для Величка правили діаріуш (Щоденник) козацького літописця Самійла Зорки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького та дрібні козацькі «кронички».
Літопис Величка написаний досить складною українською книжною мовою 18 століття з елементами народної мови, старослов’янізмами, словами польськими і латинськими. Літопис є одним з найголовніших і найвірогідніших творів української історіографії 2-ї половини 17 — початку 18 століття.
Літопис складається з 4 частин:
перша — «Сказание о войне казацкой з поляками через Зеновія Богдана Хмельницького…» — змальовує події 1648–1659 років, окремими епізодами сягаючи у 1620 рік, Описуючи війну Якова Остряниці 1638 року, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, — щоденника польського хроніста Шимона Окольського — власний коментар;
друга і третя частини, які охоплюють 1660–1686 та 1687–1700 роки, названі «Повествования летописная с малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и зде описанная», містять значну кількість власних Величка і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії;
у 4-й частині зібрано додатки з різних документів 17 століття.
Вперше опублікований Київською Археографічною комісією у 1848–1864 роках під назвою «Летопись событий в юго-западной России в 17 в.», тт. I–IV.
«Сказание о войне казацкой з поляками через Зеновія Богдана Хмельницького…» Київ, 1926, Акад. наук, 268 ст.
Величко є також автором перекладу з німецької на українську мову збірника «Космографія» та передмови до нього.
Гай Марий в 107 г. до н.э. провел закон об изменении принципа набора в римскую армию. Знаменитая реформа Мария имела военно-тактическое и социальное значение. Во-первых, прежнее деление легиона на манипулы (небольшие отряды) было дополнено делением легиона на когорты, более крупные воинские подразделения выполнять самостоятельные задачи. Второе новшество заключалась в том, что отныне римские легионы формировались по совершенно иному принципу. Раньше римская армия представляла собой ополчение всех граждан, обладавших определенным имущественным цензом. Марий же стал принимать в свои легионы добровольцев, в том числе и малоимущих, и снабжать их оружием за счет государства. Главным критерием стал не имущественный ценз, а физические добровольца. Теперь легионеры должны были служить 16 лет. За службу римские солдаты стали получать регулярное жалование.
Значение реформы. Реформа Мария повлияла на всю дальнейшую историю Рима. Возникла профессиональная, хорошо обученная и закаленная армия, преданная удачливому полководцу, который, опираясь на нее, становился независимым от гражданских органов власти. Профессиональная армия превратилась в крупную политическую силу. Так как конечной целью солдата было получение земли, аграрный вопрос теперь тесно переплетался с вопросом о наделении земельными наделами войска, которое обычно заставляло считаться со своими требованиями. Плодотворность проведенных изменений подтвердила победа Мария-полководца над племенами кимвров и тевтонов в 102 г. до н.э.
ответ: Найди основу
Объяснение:
Сам літопис Самійла Величка не дійшов до нас у належному вигляді — дуже пошкоджений перший том, значно менше другий. Цілком ймовірно, що книга не закінчувалася 1700 роком, бо і в заголовку, і в багатьох місцях третього тому згадуються події принаймні до 1720 року. Тому, є думка, що втрачені й прикінцеві сторінки літопису.
Самійло Величко для створення свого Літопису не обмежився вузькими локальними матеріалами та власними спогадами. Навпаки, він використав різноманітні іноземні джерела. Але за найправдивіше джерело для Величка правили діаріуш (Щоденник) козацького літописця Самійла Зорки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького та дрібні козацькі «кронички».
Літопис Величка написаний досить складною українською книжною мовою 18 століття з елементами народної мови, старослов’янізмами, словами польськими і латинськими. Літопис є одним з найголовніших і найвірогідніших творів української історіографії 2-ї половини 17 — початку 18 століття.
Літопис складається з 4 частин:
перша — «Сказание о войне казацкой з поляками через Зеновія Богдана Хмельницького…» — змальовує події 1648–1659 років, окремими епізодами сягаючи у 1620 рік, Описуючи війну Якова Остряниці 1638 року, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, — щоденника польського хроніста Шимона Окольського — власний коментар;
друга і третя частини, які охоплюють 1660–1686 та 1687–1700 роки, названі «Повествования летописная с малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и зде описанная», містять значну кількість власних Величка і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії;
у 4-й частині зібрано додатки з різних документів 17 століття.
Вперше опублікований Київською Археографічною комісією у 1848–1864 роках під назвою «Летопись событий в юго-западной России в 17 в.», тт. I–IV.
«Сказание о войне казацкой з поляками через Зеновія Богдана Хмельницького…» Київ, 1926, Акад. наук, 268 ст.
Величко є також автором перекладу з німецької на українську мову збірника «Космографія» та передмови до нього.
Гай Марий в 107 г. до н.э. провел закон об изменении принципа набора в римскую армию. Знаменитая реформа Мария имела военно-тактическое и социальное значение. Во-первых, прежнее деление легиона на манипулы (небольшие отряды) было дополнено делением легиона на когорты, более крупные воинские подразделения выполнять самостоятельные задачи. Второе новшество заключалась в том, что отныне римские легионы формировались по совершенно иному принципу. Раньше римская армия представляла собой ополчение всех граждан, обладавших определенным имущественным цензом. Марий же стал принимать в свои легионы добровольцев, в том числе и малоимущих, и снабжать их оружием за счет государства. Главным критерием стал не имущественный ценз, а физические добровольца. Теперь легионеры должны были служить 16 лет. За службу римские солдаты стали получать регулярное жалование.
Значение реформы. Реформа Мария повлияла на всю дальнейшую историю Рима. Возникла профессиональная, хорошо обученная и закаленная армия, преданная удачливому полководцу, который, опираясь на нее, становился независимым от гражданских органов власти. Профессиональная армия превратилась в крупную политическую силу. Так как конечной целью солдата было получение земли, аграрный вопрос теперь тесно переплетался с вопросом о наделении земельными наделами войска, которое обычно заставляло считаться со своими требованиями. Плодотворность проведенных изменений подтвердила победа Мария-полководца над племенами кимвров и тевтонов в 102 г. до н.э.