1) что заставляет дарью отправиться в дорогу почему её дорога заканчивается остановкой что ждёт её в конце пути
2) говоря о величавых славянках ( глава4 ) поэт не упоминает о дороге. как вы это объясните?
3) как мотив дороги автору выразить своё представление о жизни крестьян?

ответ:

объяснение: “майстер корабля” — перший роман ю. яновського, автобіографічний. твір, “легкий і життєжадібний”, написаний на одному подиху: письменник розпочав роботу 27 листопада 1927 року в одесі, а закінчив у харкові, куди невдовзі переїхав.

роман побудований у пісенній формі. а оскільки пісня — один із найлаконічніших художніх жанрів, то в романі опущено так звані воєнні будні, завдяки чому досягнуто стислості й ліризму в художньому осмисленні теми.

в пісенному зачині автор називає друзів — «чотири паростки міцного дуба» (тобто сини великого народу). вони різні, але об'єднані спільною метою — захистити країну.

письменник романтизує подвиги друзів, показує військову звитягу, козацьку відвагу та надзвичайну силу. роман складається із семи окремих розділів — новел, що також стало новаторством в українській літературі.

тема роману «майстер корабля» — море й кіномистецтво — виконана в сміливому неоромантичному ключі, значно розширювала ідейно-проблемні й стилістичні обрії української прози.

ідея: перед читачем вимальовуються не просто будні з життя й творчості українських кіномайстрів 20-х pp., не лише їхні турботи в зв'язку зі створенням сценарію фільму та будівництвом для цього спеціального корабля, а широкі картини творчогожиття людини, за яким стоїть великий узагальнюючий сенс, що все життя на планеті має будуватися з творчим натхненням, з турботою про культуру кожної нації, про завтрашній день людства, і тоді майбутнє перетвориться на казковий край мирної праці й гармонійно розвинених особистостей.  

окрім усього, «майстром корабля» письменник демонстрував нову форму, у якій домінував раціоналістичний стрижень, поетика умовного моделювання.

появою роману "майстер корабля" ю. яновський утвердив себе як справжній письменник — мрійник, який ніколи не забував про красу звичайної людської душі.

Його підкорило місто, бо Степан не захотів повертатися до села та нести "просвіту" в народ. Він купив новий одяг й спалив стару одежу. Степан почав ставати частиною міста, коли він став розумнішим. Він став освідченим, та по прав міг називатися розумною та інтелігентною людиною. Степан здобув професію, а з тим і прибуток, славу та визнання, тож теперь повернення до села не мало сенсу. Степан розумів, що треба рухатися вперед попри всі перепони й життєві труднощі. Тож він не захотів повертатися назад до сільського життя, саме в цей час, ми можемо стверджувати, що Степан підкорився місту, а не навпаки!