Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Смысл названия обыгрывает народное присловье, что "детей находят в капусте". А также - историю того, как девочки ходили покупать капусту. Этот поход мог окончиться плохо, но окончился хорошо - маленьким, повседневным чудом. Рассказ учит нас видеть в окружающей действительности такие чудеса.
При чем тут "находка детей в капусте"? Старуха Татьяна сначала отнеслась к девочкам холодно. Но постепенно в ее сердце зрела любовь. И, когда Татьяна решила, что во время похода за капустой девочек украли цыгане, она заплакала по ним, как по родным. Она вдруг осознала, что "нашла" их, что девочки стали в полном смысле ее, т. е. родными и близкими для нее, а не чужими детьми, которым она дала приют - как это было вначале.
Вот такое сложное, многоплановое название, раскрывающее смысл рассказа.
В рассказе можно найти черты таких жанров, как бытовой рассказ - т. е. описывающий различные жизненные явления. В русской литературе этот жанр восходит к прозе Достоевского и Некрасова. Кроме того, конец рассказа отличает схожесть с рождественским, или "свЯточным" рассказом - грустной историей с хорошим концом. Такие рассказы можно найти, например, в творчестве Куприна.
Большое значение для передачи мыслей и чувств автора служит описание окружающего мира. Темные цвета, неуклюжие предметы, темнота и холод подчеркивают суровость жизни, единственная возможность и согреться в которой - человеческое тепло, дружба и взаимоподдержка.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Смысл названия обыгрывает народное присловье, что "детей находят в капусте". А также - историю того, как девочки ходили покупать капусту. Этот поход мог окончиться плохо, но окончился хорошо - маленьким, повседневным чудом. Рассказ учит нас видеть в окружающей действительности такие чудеса.
При чем тут "находка детей в капусте"? Старуха Татьяна сначала отнеслась к девочкам холодно. Но постепенно в ее сердце зрела любовь. И, когда Татьяна решила, что во время похода за капустой девочек украли цыгане, она заплакала по ним, как по родным. Она вдруг осознала, что "нашла" их, что девочки стали в полном смысле ее, т. е. родными и близкими для нее, а не чужими детьми, которым она дала приют - как это было вначале.
Вот такое сложное, многоплановое название, раскрывающее смысл рассказа.
В рассказе можно найти черты таких жанров, как бытовой рассказ - т. е. описывающий различные жизненные явления. В русской литературе этот жанр восходит к прозе Достоевского и Некрасова. Кроме того, конец рассказа отличает схожесть с рождественским, или "свЯточным" рассказом - грустной историей с хорошим концом. Такие рассказы можно найти, например, в творчестве Куприна.
Большое значение для передачи мыслей и чувств автора служит описание окружающего мира. Темные цвета, неуклюжие предметы, темнота и холод подчеркивают суровость жизни, единственная возможность и согреться в которой - человеческое тепло, дружба и взаимоподдержка.