1. Культура XVII ст. була антитезою… А) античності; б) Середньовіччя; в) Відродженню; г) класицизму.
2. Хто з перелічених осіб не є представником стилю бароко?
А) Джон Мільтон; б) Ж.Расін; в) М.Караваджо; г) Х.Рембрант.
3. Людина в мистецтві бароко постає…
А) досконалою; б) розумною; в) богобоязною; г) суперечливою.
4. Класицизм як художній напрям уперше з’явився в культурі…
А) Франції; б) Німеччини; в) Італії; г) Нідерландів.
5. Герої класицизму жертвували собою заради…
А) обов’язку; б) пристрасті; в) любові; г) мистецтва.
6. Час, місце, дія – правило трьох єдностей у…
А) ліриці; б) епосі; в) мистецтві; г) драматургії.
7. Які відкриття XVII ст. обумовили нове бачення світу?
А) наукові; б) культурні; в) політичні; г) технологічні.
8.Хто з перелічених осіб не є представником стилю бароко?
А) Ж.Б.Люллі; б) П.Кальдерон; в) Д.Веласкес; г) Л.Берніні.
9. Особистість у мистецтві бароко…
А) проста й активна; б) дивна й розумна; в) складна й багатогранна;
г) богобоязна й допитлива.
10. Філософською основою класицизму став раціоналізм…
А) Сенеки; б) Декарта; в) Ларошфуко; г) Паскаля.
11. Зображувані події митці оцінювали передовсім за їх…
А) громадським; б) особистим; в) дидактичним; г) суспільним значенням.
12. Класицизм – це приклад високої краси, що відображає одвічне прагнення людства до…
А) розуму; б) абсолюту; в) вічного; г) високого.​

Джек Лондон не дає імені головному герою оповідання «Жага до життя». У цьому є велике значення: людина бореться за своє життя і для неї вже не важливо, ким вона була раніше, де жила, яке ім’я мала. Головний герой оповідання відстає від свого супутника який не став його чекати, покинув самого серед пустельної землі. Герой твору бачить, як віддаляється від нього одинока людська постать, а з нею віддаляється надія вижити.Герой оповідання уже не має сил вполювати дичину, щоб підживити свіжим м’ясом свої сили. Він уже не розбирає дороги, не намагається обійти болітця і корчі, не звертає уваги на свій одяг і взуття. Єдине, що він чітко розбирає, — це напрямок руху. І він іде, вперто йде до далекої мети, до порятунку.Поряд зі знеможеною людиною ледве тягнеться старий голодний вовк. Він уже не може наздогнати якусь дичину, але в нього ще вистачить сили, щоб перегризти горло знесиленому чоловікові. Між людиною і вовком відбувається поєдинок: обидва хочуть жити, а життя одному може дати смерть другого.Джек Лондон згадує, що його герой віднайшов золоту жилу і розбагатів. Він ніс мішечки із золотом, але зараз це золото для нього тільки зайва вага. Воно не має ніякої цінності, адже йдеться про виживання. І чоловік кидає золото. Жага до наживи погнала його в цю льодяну пустелю. Але зараз виявилося, що багатство нічого не варте, коли втрачаєш життя. Сильна духом людина може все. І герой твору своєю боротьбою за життя доводить це.

Ранние годы

Родился  Михаил Ломоносов  8 (19) ноября 1711 года в селе Мишанинская (Архангельская губерния, сейчас — село Ломоносово) в зажиточной семье. С ранних лет он любил выходить с отцом в море.  Эти плавания оказали влияние на формирование представлений юного Ломоносова о красоте природы, закалили его характер.

Грамоте и чтению Ломоносову  удалось обучиться еще в детстве.

Учеба  и трудовая деятельность

Движимый стремлением к знаниям, он пешком приходит в Москву (1731 г.), где поступает в Славяно-греко-латинскую академию. Там жизнь Ломоносова очень трудна и бедна. Однако благодаря упорству ему удается за 5 лет пройти весь 12-летний курс обучения.

В 1741 году Михаил Васильевич возвращается на родину.  

В 1742 году Ломоносов  был назначен адъюнктом физики в Петербургской академии наук, а через 3 года стал профессором химии.

Смерть и наследие

Вклад Ломоносова в такие науки, как физика, химия, география, астрономия, минералогия, почвоведение, геология, картография, геодозия, метеорология очень велики.  Литературное творчество Ломоносова содержит произведения на разных языках. Это – «История Российская», трагедии «Тамара и Селим», «Демофонт», и многие стихотворения Ломоносова.

Большой вклад Ломоносов внес также в историю. Ученый создал «Краткий российский летописец с родословием», где описал главные события истории России с 862 по 1725 год. Это издание облегчило работу с историческими документами и стало очень популярно среди читателей.

Смерть настигла Михаила Ломоносова в возрасте 54 лет. Умер великий ученый от воспаления легких 4 (15) апреля 1765 года, и был похоронен на Лазаревском кладбище в Санкт-Петербурге.