14. В литературоведении есть понятие «тургеневская девушка» особый тип героини, возвышенной, утончённой, образованной, наделён-ной талантами тонко чувствовать мир и других людей,
внешне слабой, но наделённой огромной внутренней силой. Поду-
майте, можно ли отнести Асю к этому литературному типу. Оформите
своё мнение в виде сочинения-рассуждения.
Мне очень понравились произведения Виктора Юзефовича Драгунского, особенно "Денискины рассказы". Мне понравилось, что повествование в них ведется от лица главного героя - мальчика Дениски Кораблева. Главный герой как будто сам рассказывает о своей жизни. Дениска - самый обычный мальчик, с которым часто происходят смешные случаи. Больше всего мне нравится то, что Дениска Кораблев похож на меня и моих друзей.
А недавно я узнал, что у Дениски Кораблева был реальный прототип: это сын писателя, которого тоже звали Денис. Был прототип и у друга главного героя - Мишки Слонова. Лучшего друга Дениса Драгунского звали Михаил Слоним.
Объяснение:
"Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає", — говорить у присвяті до своєї казки "Маленький принц" Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так — доросла людина. І ця відмінність вражає!
"Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих", — співчуває старшим Малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу — природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов'язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах. Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий іб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо "він був одягнений по-турецькому", ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: "... інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться". Знайомимося ми й з королем, для якого "головне — щоб поважали його авторитет", з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, "щоб бути багатим"