3. Прочитайте в хрестоматии стихотворения К.Д. Бальмонта «Русалка» и «Русалочка». Выпишите художественные тропы, используемые по- этом для описания русалки.
Боротьба за людську гідність проти усякого приниження, насильства з юних років стала девізом усього життя письменника. "У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, й одяг, і душа, і думки", — писав А. П. Чехов. Але цього прекрасного і не бачив письменник у тому суспільстві, в якому довелося йому жити. Старе, рабське суспільство калічило людей. Тільки обдаровані, сильні волею люди могли боротися і протистояти цьому рабству. Таким був і А. П. Чехов. Його дуже хвилювало те, що мерзотність звична, що пригнічення і приниження людини стало настільки звичним, що люди просто не помічають його. За це він ненавидів міщанське суспільство, сміявся з нього. Творчість письменника дедалі глибше пронизують гумор і сатира, гостріше висміюються різні людські вади. Він ніколи не сміявся з бідності, з людської біди, з людей, які через ті чи інші обставини не змогли піднятися на високу сходинку соціального становища, не змогли прославитися у житті, але нещадно карав підлабузників. Людина з психологією раба, здатна на самоприниження, була огидна письменникові. Саме цю тему розкриває він у своєму оповіданні "Товстий і тонкий", де описує зустріч двох друзів дитинства, один із яких був товстим, другий тонким. Проте головне тут не у фізичній особливості двох друзів, а у їх духовних якостях. Зрадівши несподіваній зустрічі на вокзалі, вони, спілкуючись, з'ясовують, чого зумів досягнути в житті кожний із них. Хоча про їх суспільне становище можна було здогадатися за описом кожного з них. "Товстий тільки-но пообідав у ресторані, й губи його лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем". "Тонкий щойно вийшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою й кофейною гущею".
Цілком зрозуміло, що друзі стоять на різних сходинках суспільства. Товстий — значно вище. І, здавалося б, він повинен би поводитися зверхньо, нахабно. Але, навпаки, він поводить себе дружньо, щиро. Душа його добра й відкрита. Він розуміє, що для давніх друзів його високе суспільне становище тайного радника тут не має значення. Головне — дружба. Тонкий, дізнавшись про високий чин товариша шкільних років, відразу зіщулився замкнувся. Куди й подівалася його радість! У мові його з'являється принижений тон, усім своїм єством він починає показувати, що він ладен ледве не плазувати перед товаришем, який має вищий чин, ніж у нього. Це людина заздрісна, дріб'язкова. Ці його якості беруть початок ще з дитинства: в гімназії він був першим наклепником. І, ставши дорослою людиною, не зумів видавити з себе цю рабську психологію. Чинопочитания, приниженість, підлабузництво стали основними рисами його характеру. З цього й сміється письменник у своєму оповіданні. "Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є", — писав А. П. Чехов. На мій погляд, це йому чудово вдалося. Зустріч двох друзів закінчилася несподівано швидко: товстий зрозумів, що самоприниженість його колишнього друга не дасть їм можливості надалі підтримувати відносини. Підлабузництво тонкого викликає в нього огиду. Отже, цей твір висміює підлабузництво дрібних людей (маються на увазі люди з дрібними душевними якостями) перед іншими, які стоять вище. Це добровільно принижені раби, які співчуття викликати не можуть.
Серж Милевский-один из героев повести К. Черного «Настечка». Он был выше и сильнее своих одноклассников, лучше их одет. Но писатель подчеркивает, что»в глазах его светилось столько самоудовлетворения, столько утехи из самого себя, что казалось, — этот молоденький фронтик сейчас закроет глаза всему миру".
Серж-наглый, злобный и одновременно трусливый, боится отвечать за свои поступки. Никто и не ждет от Сержа ничего хорошего. Он, словно сытый и избалованный зверек, «охотится» на девочек. Его радуют их страдания, слезы. Не уважает Серж и старших: пожилого человека называв дураком и старым чертом.
Сержа не любили в классе. У него не было друзей, кроме белобрысого Мишки, который принимал участие во всех Сержевых мстах. Отношения Сержа и Мишки были только похожи на дружеские. Ребята вместе мстили старому человеку, вместе посещали школьный буфет. Но настоящими друзьями они не были. Мишка пользовался Сержовыми достояниями, а на то, чтобы однокласснику лишиться ошибок, Мишки не хватало. Автор называв его подхалимом и подлизником.
Серж хотел, чтобы его считали героем, но неправильно понимал геройство и совершенно не знал, что такое настоящая дружба. Он не любил работать, не умел ладить с одноклассниками, у него были ограниченные интересы. Серж думал, что если его отец пользуется авторитетом в городе, то часть отцовской славы достанется и ему.
Серж не уважал своих родителей, давал приказы отцу, мог крикнуть на мать. Он никогда не сомневался, что отец или мать исполнят все его желания. Серж даже не просил у родителей машину, деньги, а требовал. 3 каждым разом мальчик становился все наглее. Автору не нравится его герой. Это видно по описаниям поступков, разговору Сержа с другими людьми. Вот как К. черный описывает требования Сержа: «закричал... прорезливым, пищащим и избалованным голосом», «явкнул», «запищал второй раз».
Серж имел все, что можно купить за деньги, но не имел самого главного — родительского внимания. Отец Сержа был очень занятой человек. Ему некогда было заняться воспитанием сына. Он ублажает всем Сержевым капризом, чтобы поскорее отделаться от него. А Серж привык к тому, что его желания удовлетворялись, и решил, что ему все можно и что он лучше и умнее всех.
Я думаю, что Серж Милевский изменится. И он, и его отец поняли свои ошибки. Отец Сержа твердо уверен, что их можно исправить.
"У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, й одяг, і душа, і думки", — писав А. П. Чехов. Але цього прекрасного і не бачив письменник у тому суспільстві, в якому довелося йому жити. Старе, рабське суспільство калічило людей. Тільки обдаровані, сильні волею люди могли боротися і протистояти цьому рабству. Таким був і А. П. Чехов. Його дуже хвилювало те, що мерзотність звична, що пригнічення і приниження людини стало настільки звичним, що люди просто не помічають його. За це він ненавидів міщанське суспільство, сміявся з нього. Творчість письменника дедалі глибше пронизують гумор і сатира, гостріше висміюються різні людські вади. Він ніколи не сміявся з бідності, з людської біди, з людей, які через ті чи інші обставини не змогли піднятися на високу сходинку соціального становища, не змогли прославитися у житті, але нещадно карав підлабузників. Людина з психологією раба, здатна на самоприниження, була огидна письменникові.
Саме цю тему розкриває він у своєму оповіданні "Товстий і тонкий", де описує зустріч двох друзів дитинства, один із яких був товстим, другий тонким. Проте головне тут не у фізичній особливості двох друзів, а у їх духовних якостях. Зрадівши несподіваній зустрічі на вокзалі, вони, спілкуючись, з'ясовують, чого зумів досягнути в житті кожний із них. Хоча про їх суспільне становище можна було здогадатися за описом кожного з них. "Товстий тільки-но пообідав у ресторані, й губи його лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем". "Тонкий щойно вийшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою й кофейною гущею".
Цілком зрозуміло, що друзі стоять на різних сходинках суспільства. Товстий — значно вище. І, здавалося б, він повинен би поводитися зверхньо, нахабно. Але, навпаки, він поводить себе дружньо, щиро. Душа його добра й відкрита. Він розуміє, що для давніх друзів його високе суспільне становище тайного радника тут не має значення. Головне — дружба.
Тонкий, дізнавшись про високий чин товариша шкільних років, відразу зіщулився замкнувся. Куди й подівалася його радість! У мові його з'являється принижений тон, усім своїм єством він починає показувати, що він ладен ледве не плазувати перед товаришем, який має вищий чин, ніж у нього. Це людина заздрісна, дріб'язкова. Ці його якості беруть початок ще з дитинства: в гімназії він був першим наклепником. І, ставши дорослою людиною, не зумів видавити з себе цю рабську психологію.
Чинопочитания, приниженість, підлабузництво стали основними рисами його характеру. З цього й сміється письменник у своєму оповіданні.
"Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є", — писав А. П. Чехов. На мій погляд, це йому чудово вдалося. Зустріч двох друзів закінчилася несподівано швидко: товстий зрозумів, що самоприниженість його колишнього друга не дасть їм можливості надалі підтримувати відносини. Підлабузництво тонкого викликає в нього огиду.
Отже, цей твір висміює підлабузництво дрібних людей (маються на увазі люди з дрібними душевними якостями) перед іншими, які стоять вище. Це добровільно принижені раби, які співчуття викликати не можуть.
Серж Милевский-один из героев повести К. Черного «Настечка». Он был выше и сильнее своих одноклассников, лучше их одет. Но писатель подчеркивает, что»в глазах его светилось столько самоудовлетворения, столько утехи из самого себя, что казалось, — этот молоденький фронтик сейчас закроет глаза всему миру".
Серж-наглый, злобный и одновременно трусливый, боится отвечать за свои поступки. Никто и не ждет от Сержа ничего хорошего. Он, словно сытый и избалованный зверек, «охотится» на девочек. Его радуют их страдания, слезы. Не уважает Серж и старших: пожилого человека называв дураком и старым чертом.
Сержа не любили в классе. У него не было друзей, кроме белобрысого Мишки, который принимал участие во всех Сержевых мстах. Отношения Сержа и Мишки были только похожи на дружеские. Ребята вместе мстили старому человеку, вместе посещали школьный буфет. Но настоящими друзьями они не были. Мишка пользовался Сержовыми достояниями, а на то, чтобы однокласснику лишиться ошибок, Мишки не хватало. Автор называв его подхалимом и подлизником.
Серж хотел, чтобы его считали героем, но неправильно понимал геройство и совершенно не знал, что такое настоящая дружба. Он не любил работать, не умел ладить с одноклассниками, у него были ограниченные интересы. Серж думал, что если его отец пользуется авторитетом в городе, то часть отцовской славы достанется и ему.
Серж не уважал своих родителей, давал приказы отцу, мог крикнуть на мать. Он никогда не сомневался, что отец или мать исполнят все его желания. Серж даже не просил у родителей машину, деньги, а требовал. 3 каждым разом мальчик становился все наглее. Автору не нравится его герой. Это видно по описаниям поступков, разговору Сержа с другими людьми. Вот как К. черный описывает требования Сержа: «закричал... прорезливым, пищащим и избалованным голосом», «явкнул», «запищал второй раз».
Серж имел все, что можно купить за деньги, но не имел самого главного — родительского внимания. Отец Сержа был очень занятой человек. Ему некогда было заняться воспитанием сына. Он ублажает всем Сержевым капризом, чтобы поскорее отделаться от него. А Серж привык к тому, что его желания удовлетворялись, и решил, что ему все можно и что он лучше и умнее всех.
Я думаю, что Серж Милевский изменится. И он, и его отец поняли свои ошибки. Отец Сержа твердо уверен, что их можно исправить.