Лирическая миниатюра «Русский язык» – размышление писателя об особенностях русского языка и его связи с простым народом. В этом лирическом этюде И.С. Тургенев размышляет о сущности русского языка, о необходимостиродного языка особенно «во дни сомнений, во дни тягостных раздумий о судьбах… родины».Русское слово является поддержкой и опорой автору, находящемуся вдали от родины, ведь во время написания лирических миниатюр И.С. Тургенев жил за границей. Писатель характеризует русский язык с следующих эпитетов: «великий, могучий, правдивый и свободный».Размышляя о тяжелой судьбе своего народа, И.С. Тургенев пишет: «…как не впасть в отчаяние при виде всего, что совершается дома». Но финал стихотворения в прозе не трагичен, писатель верит в душевную силу, нравственную мощь, духовную стойкость своего народа: «Но нельзя верить, чтобы такой язык не был дан великому народу!» Судьба народа напрямую связана с развитием русского языка, который поражает своей глубиной и красотой. Таким образом, лирическая миниатюра Тургенева вмещает огромное содержание: размышления писателя об особенностях родного языка и его связи с простым народом.
Соломія- вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну постать. Соломія була кріпачка, котру насильно видали заміж. У героїні були карі очі та темне волосся. Вона була дуже вродлива дівчина. Щоб визволитися на волю Соломія разом з Остапом тікає за дунай. Дівчина казала «Пропадай воно все пропадом... Піду і я світ за очі... Уже ж за тобою хоч серцеві легше буде» Соломія була готова на все заради Остапа, вона терпляче переносить всі перешкоди. Щоб знайти Остапа, Соломія рвала, ламала комиші. Навіть поранила руки. Героїні не так шкода було себе, як свого Остапа. Адже він лежить хворий та самотній. А коли Остапа було пострелено, вона стоячи на колінах благала, щоб цигани прийняли їх до хати. Соломія була мужня та відважна жінка. Вона була вірною та волелюбною, любила своє життя. Була оптимістичною та енергійною. Вона була готова пожертвувати собою, рятуючи Остапа, який гинув у хвилях Дунаю. Соломія-справжня героїня. Яка готова на все заради близьких людей та волі.
В этом лирическом этюде И.С. Тургенев размышляет о сущности русского языка, о необходимостиродного языка особенно «во дни сомнений, во дни тягостных раздумий о судьбах… родины».Русское слово является поддержкой и опорой автору, находящемуся вдали от родины, ведь во время написания лирических миниатюр И.С. Тургенев жил за границей. Писатель характеризует русский язык с следующих эпитетов: «великий, могучий, правдивый и свободный».Размышляя о тяжелой судьбе своего народа, И.С. Тургенев пишет: «…как не впасть в отчаяние при виде всего, что совершается дома». Но финал стихотворения в прозе не трагичен, писатель верит в душевную силу, нравственную мощь, духовную стойкость своего народа: «Но нельзя верить, чтобы такой язык не был дан великому народу!» Судьба народа напрямую связана с развитием русского языка, который поражает своей глубиной и красотой.
Таким образом, лирическая миниатюра Тургенева вмещает огромное содержание: размышления писателя об особенностях родного языка и его связи с простым народом.
У героїні були карі очі та темне волосся. Вона була дуже вродлива дівчина.
Щоб визволитися на волю Соломія разом з Остапом тікає за дунай. Дівчина казала «Пропадай воно все пропадом... Піду і я світ за очі... Уже ж за тобою хоч серцеві легше буде» Соломія була готова на все заради Остапа, вона терпляче переносить всі перешкоди.
Щоб знайти Остапа, Соломія рвала, ламала комиші. Навіть поранила руки. Героїні не так шкода було себе, як свого Остапа. Адже він лежить хворий та самотній. А коли Остапа було пострелено, вона стоячи на колінах благала, щоб цигани прийняли їх до хати.
Соломія була мужня та відважна жінка. Вона була вірною та волелюбною, любила своє життя. Була оптимістичною та енергійною. Вона була готова пожертвувати собою, рятуючи Остапа, який гинув у хвилях Дунаю.
Соломія-справжня героїня. Яка готова на все заради близьких людей та волі.