Пушкин написал свою повесть не на пустом месте, а на основе реальных событий восемнадцатого века в России – войны правительственных войск с Е. Пугачевым. Автор с позволения царя имел доступ к архивам, ездил по Уралу в поисках живых свидетелей тех событий. Пушкин был человеком независимым и честным, поэтому он не смог написать книгу, где люди однозначно делились бы на плохих и хороших. Видимо, живое общение со стариками, ровесниками его героев ему составить реальный образ Е. Пугачева, который был не просто бунтовщиком, а, как минимум, крайне незаурядным человеком - сильным, умным, умеющим ладить с людьми, по-своему справедливым и порядочным. Пугачев предстает перед нами как простой человек, с которым можно наладить отношения, с которым можно дружить. Он не выглядит сказочным злодеем или недоступным полководцем.
И Екатерина II также показана в быту, а не на парадном приеме. Она – не небожительница, не императрица, а женщина внимательно выслушать собеседника, сочувствовать чужому горю, судить справедливо.
Главные герои этого повести – молодые люди, которых сначала мы видим как очень юных людей, не успевших себя проявить и поэтому кажущихся слишком простыми и наивными. Но они были правильно воспитаны, родители примером всей своей праведной жизни привили им четкие представления о добре и зле, о правде, об ответственности. Поэтому мы не удивляемся, когда, оказавшись в жизни перед трудным выбором, они принимают верные решения, за которые могут себя уважать. И читатель тоже не остается равнодушным. Ведь в жизни каждого из нас могут встретиться серьезные препятствия, преодолевая которые важно оставаться человеком.
Безсмертна трагедія Шекспіра »Ромео і Джульєтта» залишила в моїй душі незабутнє
враження. Прочитавши його, я глибоко задумався про те, що таке любов і на що готові піти люди заради того, щоб любити і бути коханими. Крім того, Шекспір зачіпає
таку тему, як відношення не тільки між
молодими людьми, але і їх батьками.
Якщо задуматися, то стільки горя і смертей можна було б уникнути, якби Монтеккі і Капулетті домовилися б між собою і прийшли до примирення. Адже ці два шляхетних роду вже і не пам'ятали з чого почалося їх протистояння. Але їх впертість і недалекоглядність привели до настільки жалюгідного результату.
Однак, і після великої кількості років, проблеми нерозуміння дітей і батьків, а також безглузде неприйняття один одного залишається і донині актуальними. Такі ситуації, коли батьки проти того, щоб їхні діти були разом, не зникла і в наш час.
Але так як це описано у Шекспіра, змушує тремтіти і схилятися перед розгорнувся трагедією двох молодих людей, як хотіли любити один одного і бути разом, але обставини були проти цього. Таке пронесення через століття даної серйозної проблеми сприяли тому, щоб трагедія «Ромео і Джульєтта» увічнила себе безсмертну славу. вечіла собі безсмертну славу.
Крім того, безсмертним даний твір можна назвати і тому, як воно написано, яким вишуканим літературним
мовою. Навіть читаючи переклад, відчувається,
скільки краси і сенсу міститися в
кожному слові і рядку. Людина, яка вважає, що сюжет цієї трагедії побитий і вже не так актуальне, зобов'язаний прочитати цей твір хоча б через краси складу. І мені здається, почавши читати дане
твір, жодна людина не залишиться
байдужим до нього.
Навіть наступним поколінням, які будуть рости після нас буде цікаво познайомитися з безсмертний історією кохання двох нещасних молодих людей, які віддали свої життя, щоб бути щасливі разом не в цьому світі, а там де їх любові ніщо не перешкоджатиме. Адже жити в світі без любові не має сенсу.
Ромео і Джульєтта давно вже стали загальними іменами, які позначають
двох закоханих, які не можуть бути
разом з-за розбіжностей між батьками.
Вже один цей факт вказує на те, що дана трагедія не може бути викреслена з життя будь-якого покоління. У всі часи цікаво співпереживати щирою і чистої любові, яка готова пережити всі труднощі. Але коли ці труднощі заганяють в глухий кут, вихід є тільки один і все знають, чим це закінчилося.
Объяснение:
Пушкин написал свою повесть не на пустом месте, а на основе реальных событий восемнадцатого века в России – войны правительственных войск с Е. Пугачевым. Автор с позволения царя имел доступ к архивам, ездил по Уралу в поисках живых свидетелей тех событий. Пушкин был человеком независимым и честным, поэтому он не смог написать книгу, где люди однозначно делились бы на плохих и хороших. Видимо, живое общение со стариками, ровесниками его героев ему составить реальный образ Е. Пугачева, который был не просто бунтовщиком, а, как минимум, крайне незаурядным человеком - сильным, умным, умеющим ладить с людьми, по-своему справедливым и порядочным. Пугачев предстает перед нами как простой человек, с которым можно наладить отношения, с которым можно дружить. Он не выглядит сказочным злодеем или недоступным полководцем.
И Екатерина II также показана в быту, а не на парадном приеме. Она – не небожительница, не императрица, а женщина внимательно выслушать собеседника, сочувствовать чужому горю, судить справедливо.
Главные герои этого повести – молодые люди, которых сначала мы видим как очень юных людей, не успевших себя проявить и поэтому кажущихся слишком простыми и наивными. Но они были правильно воспитаны, родители примером всей своей праведной жизни привили им четкие представления о добре и зле, о правде, об ответственности. Поэтому мы не удивляемся, когда, оказавшись в жизни перед трудным выбором, они принимают верные решения, за которые могут себя уважать. И читатель тоже не остается равнодушным. Ведь в жизни каждого из нас могут встретиться серьезные препятствия, преодолевая которые важно оставаться человеком.
Объяснение:
Безсмертна трагедія Шекспіра »Ромео і Джульєтта» залишила в моїй душі незабутнє
враження. Прочитавши його, я глибоко задумався про те, що таке любов і на що готові піти люди заради того, щоб любити і бути коханими. Крім того, Шекспір зачіпає
таку тему, як відношення не тільки між
молодими людьми, але і їх батьками.
Якщо задуматися, то стільки горя і смертей можна було б уникнути, якби Монтеккі і Капулетті домовилися б між собою і прийшли до примирення. Адже ці два шляхетних роду вже і не пам'ятали з чого почалося їх протистояння. Але їх впертість і недалекоглядність привели до настільки жалюгідного результату.
Однак, і після великої кількості років, проблеми нерозуміння дітей і батьків, а також безглузде неприйняття один одного залишається і донині актуальними. Такі ситуації, коли батьки проти того, щоб їхні діти були разом, не зникла і в наш час.
Але так як це описано у Шекспіра, змушує тремтіти і схилятися перед розгорнувся трагедією двох молодих людей, як хотіли любити один одного і бути разом, але обставини були проти цього. Таке пронесення через століття даної серйозної проблеми сприяли тому, щоб трагедія «Ромео і Джульєтта» увічнила себе безсмертну славу. вечіла собі безсмертну славу.
Крім того, безсмертним даний твір можна назвати і тому, як воно написано, яким вишуканим літературним
мовою. Навіть читаючи переклад, відчувається,
скільки краси і сенсу міститися в
кожному слові і рядку. Людина, яка вважає, що сюжет цієї трагедії побитий і вже не так актуальне, зобов'язаний прочитати цей твір хоча б через краси складу. І мені здається, почавши читати дане
твір, жодна людина не залишиться
байдужим до нього.
Навіть наступним поколінням, які будуть рости після нас буде цікаво познайомитися з безсмертний історією кохання двох нещасних молодих людей, які віддали свої життя, щоб бути щасливі разом не в цьому світі, а там де їх любові ніщо не перешкоджатиме. Адже жити в світі без любові не має сенсу.
Ромео і Джульєтта давно вже стали загальними іменами, які позначають
двох закоханих, які не можуть бути
разом з-за розбіжностей між батьками.
Вже один цей факт вказує на те, що дана трагедія не може бути викреслена з життя будь-якого покоління. У всі часи цікаво співпереживати щирою і чистої любові, яка готова пережити всі труднощі. Але коли ці труднощі заганяють в глухий кут, вихід є тільки один і все знають, чим це закінчилося.