В рассказе Казаков создаёт лирический акварельный этюд души молодого человека, показывая переливы надежд и сомнений, трепетной любви и разрывающего сердце отчаяния. Десятиклассник Алёша знакомится с красавицей Лилей и неожиданно для себя вступает на незнакомую территорию, имя которой — любовь, где за каждым поворотом поджидают враги: собственная неуверенность, застенчивость, робость, неуклюжесть. Своё состояние он выражает в экспрессивном выводе: «Какое счастливое время, какие дни, какое головокружение!» Мотив счастья, радостного потрясения от причастности к прекрасному станет ведущим в последующих рассказах Казакова.
У романі розповідається про, здавалося б, зовсім парадоксальні з погляду здорового глузду події. Автор подає на суд читача своє бачення майбутнього світу — світу споживачів, де народ, немов маріонетку, контролює тоталітарна верхівка. Думки людей також підпорядковано режиму, усюди діють каральні загони пожежників. Пожежники, чий святий професійний обов’язок — боротися з вогнем, полюють у суспільстві за книжками і спалюють їх. Вигадка? Плід уяви фантаста? Навіщо письменникові такі апокаліптичні видовища? Щоб налякати читачів? Ні. Він прагне не налякати, а застерегти людей: будьте пильні, це може статися!
В рассказе Казаков создаёт лирический акварельный этюд души молодого человека, показывая переливы надежд и сомнений, трепетной любви и разрывающего сердце отчаяния. Десятиклассник Алёша знакомится с красавицей Лилей и неожиданно для себя вступает на незнакомую территорию, имя которой — любовь, где за каждым поворотом поджидают враги: собственная неуверенность, застенчивость, робость, неуклюжесть. Своё состояние он выражает в экспрессивном выводе: «Какое счастливое время, какие дни, какое головокружение!» Мотив счастья, радостного потрясения от причастности к прекрасному станет ведущим в последующих рассказах Казакова.
Объяснение:
У романі розповідається про, здавалося б, зовсім парадоксальні з погляду здорового глузду події. Автор подає на суд читача своє бачення майбутнього світу — світу споживачів, де народ, немов маріонетку, контролює тоталітарна верхівка. Думки людей також підпорядковано режиму, усюди діють каральні загони пожежників. Пожежники, чий святий професійний обов’язок — боротися з вогнем, полюють у суспільстві за книжками і спалюють їх. Вигадка? Плід уяви фантаста? Навіщо письменникові такі апокаліптичні видовища? Щоб налякати читачів? Ні. Він прагне не налякати, а застерегти людей: будьте пильні, це може статися!
Джерело: https://guru.net.ua/451-za-farengeytom-trivoga-za-maybutne-suspilstva-v-romani-antiutopii/ © Guru.net.ua