Аналіз вірша Артура Рембо "П'ЯНИЙ КОРАБЕЛЬ" :визначити тему, композицію, конфлікт (зовнішній і внутрішній), зміст назви твору, символіку вірша, провідні мотиви, художні засоби виразності та їх роль у творі; власні думки та враження від прочитаного
УРИВОК:Як понесли мене байдужі хвилі,
Зо мною не було завзятих моряків,
Бо дикуни їх стрілами пришили
До розмальованих, скривавлених стовпів.
І от, позбувшися свого вантажу
(Бавовни з Англії, фламандського зерна),
Безжурно я поплив без екіпажу,
Куди повабила мене далечина.
Глухий, немов той мозок у дитини,
Холодний, як зима, я плив під рев стихій.
Крушила буря береги камінні,
І хаос повставав, і лютував прибій.
Мене тоді благословили шквали,
Гойдали десять день на хвилях тих морів,
Що вже не першу жертву колисали,
І зник я із очей безглуздих маяків.
Всмокталася в моє соснове тіло,
Мов ніжний сок кислиць, морська вода мутна;
Понісши геть стерно, мене обмила
І від блювотини, й від синіх плям вина.
Я потонув тоді в поемі моря,
Сліпучій, зоряній,— зелену пив блакить,
Часами втопленик у глиб прозорий
Спускавсь задумливий, щоби в мандрівках жить.
Заливши пурпуром екстази дикі,
Повільні ритми хвиль, і запаливши синь,
П'яніша од вина і від музики,
Горіла там любов, гірка, немов полинь.
«П'яний корабель» (фр. Le Bateau ivre) — віршована символічна поема відомого французького поета Артюра Рембо, яка написана ним у 17-ти річному віці 1871 року в Шарлевілі.
У центрі твору — символічний образ корабля-людини, що ототожнюється із самим поетом.
Поява цього твору визначила формування нової поетичної системи, яку характеризують посиленням метафоричності, появою «зашифрованих образів», які допомагають уявити невимовне.
Поема складається з 25-ти олександрійських катренів зі схемою римування абаб.