. Анализ рассказа “Алешкино сердце”.
1.Объясните смысл названия рассказа.
2. Кто изображен в рассказе негативно и кто является носителем добра?
3.Каков главный герой рассказа? Как он относится к окружающей его жестокости?
4. Можно ли говорить о высокой духовности Алешки? Его судьба?
5. Вывод
очень хорошая книга, мне понравилась, но не знаю о чём она =/
Объяснение:
Сегодня существуют некоторые суждения, утверждающие, что Фадеев после издания в 1946 году этой книги, ввиду неправильного освещения деятельности ВКП(б) в руководстве «Молодой гвардией», был подвергнут грубой критике со стороны ИВ Сталина в газете «Правда» и при личной встрече.
Якобы это послужило основанием для переработки романа.
Не знаю, насколько это может соответствовать действительности, что после присуждения высшей степени государственной премии за книгу, писатель был обвинен в каких-то серьезных политических Тем более, что основные критические источники этой информации относятся к постсоветскому периоду времени, ко времени после распада Советского Союза, к источникам, к которым у меня, по крайней мере, доверия нет.
Я не склонен к развернутому освещению своего мнения об этой замечательной книге, так как многие читатели уже высказали на ОТЗОВИКе свои суждения.
Отмечу лишь один момент.
Насколько была верной политика Советского государства, успевшего с 1917 года, за 25 лет своего существования, вырастить могучее по своим убеждениям и духу молодое поколение за свободу и независимость своей страны сразиться с огромной фашистской машиной, поставившей на колени всю Европу.
А ведь этим молодым людям, возглавившим и вошедшим в подпольную организацию «Молодая гвардия» было по
ответ:Пародія на лицарські романи XVI століття побачила світ на початку XVII століття. Саме в цей час відомий іспанський письменник епохи Відродження Мігель Сервантес написав свій роман "Дон Кіхот". Метою твору, за словами автора, було знецінення лицарських романів, які монополізували книжковий ринок XVI століття.
Замисливши написати пародію на лицарський роман, Сервантес постійно вводить у свій твір ситуації з лицарських романів, нещадно їх спотворюючи. Лицарський роман під пером письменника втрачає свою романтичну "впевненість". Усе найкраще, що було в такому романі, втрачає свою привабливість.
Видатний лицар чарівної вроди завжди був окрасою лицарського роману. Герой Сервантеса зовсім не схожий на цей образ. Це не юнак, а людина середнього віку, непривабливої зовнішності. Лицарські романи так вплинули на свідомість героя, що Алонсо Кехано назвав себе Дон Кіхотом з Ламанчі та подався шукати подвигів. Він натяг на себе іржаву зброю, сів на стару шкапу, обрав собі даму серця та пустився у мандри. Дамою серця Дон Кіхота стала сільська дівчина, яку він називав Дульцінеєю Тобоською. Незабаром у нашого лицаря з'являється зброєносець Санчо Панса, який також мало скидався на зброєносців лицарських романів. Мирний землероб Санчо Панса ніколи не був відважною та мовчазною людиною, якою зображувався завжди зброєносець у лицарських романах. Проте він дає розумні поради Дон Кіхоту. Наприклад, коли вони опинилися серед скель і Дон Кіхот вирішив розірвати на собі одяг та битися головою об каміння, Санчо Панса радить йому не вбитися з першого разу. Це зауваження відразу ж викриває усю химерність лицарських романів. Традиційні ситуації, звеличені у них, стають комічними дурницями у романі Сервантеса. Бій Дон Кіхота з вітряками або з баранами спотворює "великі подвиги" лицарів середньовіччя.
Кумедність та божевілля Дон Кіхота дивним образом поєднуються з його мудрістю. На думку Санчо Панси, у красномовстві та мудрості Дон Кіхот не поступався відомим церковним проповідникам. Але Дон Кіхот мріє не про небесне, а про земне щастя для всього людства, і завжди готовий дати пораду та до тому, хто їх потребує. Дон Кіхот закликає Санчо Пансу судити про все, не керуючись "законом особистого свавілля". "Нехай сльози бідняка викликають у тебе більше співчуття, ніж нарікання багатія", — каже Дон Кіхот.
Проте, наділяючи свого героя привабливими рисами, зображуючи його борцем за справедливість, Сервантес у той же час постійно ставить його у кумедні ситуації. Метою автора було показати, що навіть такій доброзичливій людині, як Дон Кіхот, не під силу змінити щось у цьому світі, де панує егоїзм та влада грошей. Хоча Дон Кіхот позитивно впливав на Санчо Пансу, проте щодо всього людства йому не вдалося відновити золотий вік лицарства.
Роман завершується поверненням до героя здорового глузду. Перед смертю Дон Кіхот відмовляється від лицарських романів та усіх своїх химерних ідей. Іронізуючи над безглуздими витівками свого героя, Сервантес у той же час захоплюється моральною красою, що так рідко зустрічалась у часи корисливості, егоїзму та бездуховності.
Объяснение: