Головним героєм є співець. Душевний стан ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай. У його душі відбувається боротьба добра і зла.
І ніщо не може втішити царя, окрім божественного звука арфи, адже вона знаходиться в руках співця, чиї пісні любі Господу. Чого прагне Саул: веселощів, задоволення чи ще більшої влади? Ні, він хоче переконатися, що його душа жива, не скам’яніла, адже він ще здатен чути «арфи глас». Він прагне, щоб божественна пісня розбудила в серці надію, щоб сльози полилися з його очей.
Жодного натяку на конкретну особу чи якісь історичні реалії у вірші немає. Перед нами постає скорботний образ особистості, яка мужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, яке може дати їй музика (мистецтво). З тексту вірша нам невідомо, від чого страждає ліричний герой, чому в нього на душі так важко, через що його серце може розірватися від страшних мук. Це певне абстрагування від біблійної історії перетворило вірш на образ-алегорію стражденної душі, що прагне спокою й умиротворення, але вже ніде не може його знайти…
У вірші йдеться про іудейського царя Саула.
Але Байрон виходить за рамки біблійної історії: образ біблійного царя доповнюється образом співця (поета), який виходить на перший план. За ним стоїть сам автор і ширше — усе його покоління. Душевний стан ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай.
Душу ліричного героя може врятувати лише мистецтво. Але риторичне питання у кінці твору залишається без чіткої відповіді: «Як не спів, воно од мук тяжких порветься враз!»
Поэт родился 6 июня 1799 года. По происхождению дворянин. В роду Пушкина был африканец – Абрам Ганнибал, слуга Петра I. Будущий писатель много времени проводит с няней Ариной Родионовной и бабушкой. Учеба в Царскосельском Лицее, здесь мальчик научился дружить, начал писать. После завершения Лицея Александр получает место секретаря в Коллегии иностранных дел. Пушкин становится членом литературного общества в 1819 году. Он пишет поэму «Руслан и Людмила», рассказ «Кавказский пленник». Стихи гениального поэта вызвали осуждение императора Александра I. Пушкин должен был отправиться в ссылку в Сибирь. Благодаря покровительству писателей Карамзина, Жуковского и Крылова поэта высылают на юг. Пушкин откровенен в письмах к друзьям, он забывает о цензуре и завистниках. В одном из писем он с иронией пишет о религии, снова оказывается в ссылке. На этот раз в селе Михайловском.
В 1830 году Александр Сергеевич сватается к Наталье Гончаровой, свадьба состоялась в 1831 году. Пушкин всего себя отдает творчеству. В 1837 году возникает конфликт между Пушкиным и Дантесом. Ссора завершается дуэлью, в которой поэт получает смертельное ранение в живот. Пушкин умирает 29 января 1837 года. Император Николай I выплатил долги поэта, обеспечил всем необходимым его семью.
Объяснение:
Головним героєм є співець. Душевний стан ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай. У його душі відбувається боротьба добра і зла.
І ніщо не може втішити царя, окрім божественного звука арфи, адже вона знаходиться в руках співця, чиї пісні любі Господу. Чого прагне Саул: веселощів, задоволення чи ще більшої влади? Ні, він хоче переконатися, що його душа жива, не скам’яніла, адже він ще здатен чути «арфи глас». Він прагне, щоб божественна пісня розбудила в серці надію, щоб сльози полилися з його очей.
Жодного натяку на конкретну особу чи якісь історичні реалії у вірші немає. Перед нами постає скорботний образ особистості, яка мужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, яке може дати їй музика (мистецтво). З тексту вірша нам невідомо, від чого страждає ліричний герой, чому в нього на душі так важко, через що його серце може розірватися від страшних мук. Це певне абстрагування від біблійної історії перетворило вірш на образ-алегорію стражденної душі, що прагне спокою й умиротворення, але вже ніде не може його знайти…
У вірші йдеться про іудейського царя Саула.
Але Байрон виходить за рамки біблійної історії: образ біблійного царя доповнюється образом співця (поета), який виходить на перший план. За ним стоїть сам автор і ширше — усе його покоління. Душевний стан ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай.
Душу ліричного героя може врятувати лише мистецтво. Але риторичне питання у кінці твору залишається без чіткої відповіді: «Як не спів, воно од мук тяжких порветься враз!»
Моя оценка 9/10
Поэт родился 6 июня 1799 года. По происхождению дворянин. В роду Пушкина был африканец – Абрам Ганнибал, слуга Петра I. Будущий писатель много времени проводит с няней Ариной Родионовной и бабушкой. Учеба в Царскосельском Лицее, здесь мальчик научился дружить, начал писать. После завершения Лицея Александр получает место секретаря в Коллегии иностранных дел. Пушкин становится членом литературного общества в 1819 году. Он пишет поэму «Руслан и Людмила», рассказ «Кавказский пленник». Стихи гениального поэта вызвали осуждение императора Александра I. Пушкин должен был отправиться в ссылку в Сибирь. Благодаря покровительству писателей Карамзина, Жуковского и Крылова поэта высылают на юг. Пушкин откровенен в письмах к друзьям, он забывает о цензуре и завистниках. В одном из писем он с иронией пишет о религии, снова оказывается в ссылке. На этот раз в селе Михайловском.
В 1830 году Александр Сергеевич сватается к Наталье Гончаровой, свадьба состоялась в 1831 году. Пушкин всего себя отдает творчеству. В 1837 году возникает конфликт между Пушкиным и Дантесом. Ссора завершается дуэлью, в которой поэт получает смертельное ранение в живот. Пушкин умирает 29 января 1837 года. Император Николай I выплатил долги поэта, обеспечил всем необходимым его семью.
надеюсь ! удачи в учебе