В стихотворении «Я не знаю, ты жив или умер…» раскрывается еще одна сторона любви, свойственная русской классической литературе, гениально выраженная в пушкинском «Я вас любил…» и составляющая огромную сложность и психологическое богатство русского романа XIX в. Из стихотворения так зримо явствует, что любовь не может быть эгоистичной, любовь — это высшая степень самопожертвования. Всё тебе: и молитва дневная, И бессонницы млеющий жар, И стихов моя белая стая, И очей моих синий пожар. В последних строках стихотворения Ахматова говорит, что любовь — это мука, не сравнимая ни с чем. Грусть сердца и горечь от осознания преходящей красоты чувств часто выражается в лирической исповеди о нищей, о потерянной, О моей живой душе. Тема любви в лирике Анны Ахматовой носит порой характер болезненного надрыва: Пусть камнем надгробным ляжет На жизни моей любовь. Но любовь — это жизнь, и любовь побеждает смерть, когда поэт проникается сознанием единства с миром, с Родиной, с Россией, с родным народом. Родина и родная культура — это высшие ценности в сознании Ахматовой не забудь поставить)
Нещодавно я прочитала фантастичний твір «Різдвяна ніч у прозі» Чарльза Дікенса. Головним героєм є Скрудж.
Це стара немічна людина. На жаль, Скрудж не відчував великої любові зі сторони батьків. Його часто залишали у школі, натомість інші діти були вдома у родинному колі. Сумне дитинство наклало відбиток на його подальше життя. Він був злим та самотнім. Можливо, не відчував радість , адже ніколи не святкував чудове свято – Різдво. Єдиною втіхою для нього стали гроші. Вони зробили його черствим та скупим. Адже він мав змогу допомагати іншим, проте ніколи цього не робив. Коли до Скруджа завітав чоловік і попросив грошей для знедолених дітей, його єдиним бажанням було якнайшвидше позбутися прохача. Бо егоїстичне і жорстоке серце не співчувало немічним, взагалі не любило людей.
Наприкінці Скруджа чекав великий сюрприз. Зустріч з трьома духами змінила героя. Він став щедрим, добрим, співчутливим. А головне – відчув дух Різдва.
Нещодавно я прочитала фантастичний твір «Різдвяна ніч у прозі» Чарльза Дікенса. Головним героєм є Скрудж.
Це стара немічна людина. На жаль, Скрудж не відчував великої любові зі сторони батьків. Його часто залишали у школі, натомість інші діти були вдома у родинному колі. Сумне дитинство наклало відбиток на його подальше життя. Він був злим та самотнім. Можливо, не відчував радість , адже ніколи не святкував чудове свято – Різдво. Єдиною втіхою для нього стали гроші. Вони зробили його черствим та скупим. Адже він мав змогу допомагати іншим, проте ніколи цього не робив. Коли до Скруджа завітав чоловік і попросив грошей для знедолених дітей, його єдиним бажанням було якнайшвидше позбутися прохача. Бо егоїстичне і жорстоке серце не співчувало немічним, взагалі не любило людей.
Наприкінці Скруджа чекав великий сюрприз. Зустріч з трьома духами змінила героя. Він став щедрим, добрим, співчутливим. А головне – відчув дух Різдва.