Что необычного вы можете отметить в сюжете рассказа "город"? какие события в нем описаны? какая картина жизни нарисована? автор-Леонид Николаевич Андреев.
Кто герои рассказа «Фотография, на которой меня нет»? Герои рассказа «Фотография, на которой меня нет» Астафьева – простые жители деревни. К главным героям можно отнести Витю, а к второстепенным - бабушку, Саньку, учителя и большое количество образов и характеров, которые раскрывают особенности жизни народа деревни.
Двумя-тремя штрихами автор раскрывает перед нами характеры. Каковы они - учитель, дядя Левонтий, бабушка? Все герои, изображенные Астафьевым, отличаются чуткостью и простотой души. Учитель беспокоится о своих учениках. Его уважают, к нему прислушиваются самые непослушные ребята. Дядя Левонтий хоть и ведет своебразный образ жизни, но жалеет мальчишку-сироту. Самыми теплыми красками нарисовал автор портрет бабушки – советчицы и внука. Она и поругает мальчишку, если нужно, и согреет теплом, позаботится.
Как друг другу учитель и жители села, взрослые и дети? Примерами могут быть поступки учителя и бабушки. Евгений Николаевич не жалеет средств для обучения ребят. На свою зарплату он приобретает школьные принадлежности, мебель. Он бросится защищать детей от ненастья, если вдруг на них нападет змея. Бабушка Вити – самоотверженная женщина, которая не жалеет своих сбережений. Она выкупает вещи своих соседей, ведь для нее важно, чтобы все было по справедливости.
Якщо б мене запитали "Чому саме детективи?",я б відповіда так: звичайно, будь-який детектив - це перш за все відхід від реальності. Кращий б забути про власні труднощі і неприємності - зануритися в світ фантазій.Мені подобається розумовий процес, цікаві логіка подій і мотивація людських вчинків. Мені важливо не відволіктися, а розібратися в причинно-наслідкових зв'язках, вникнути в деталі, зрозуміти психологію дійових осіб, особливо якщо сюжет не прямолінійний, а багатошаровий. Це надзвичайно захоплюючий процес. Я віддаю перевагу як фільмам,так і книгам.З дитинства люблю цей жанр, люблю складні ситуації, люблю шукати вихід з них, люблю авантюри, люблю трохи криміналу, в загальному я обожнюю заварухи! Це цікаво на відміну від більшості нудних доль людей. Мені здається, що один відповідь на питання, за що ми любимо детективи - за те, що детективи дають нам можливість легкого отримання інтелектуальної перемоги. Ми разом з детективом або раніше того, хто розслідує загадку, виявляємо відповідь, прориваємося крізь деякі перепони.Можу сказати, що детективи-це приємне читання.
Кто герои рассказа «Фотография, на которой меня нет»? Герои рассказа «Фотография, на которой меня нет» Астафьева – простые жители деревни. К главным героям можно отнести Витю, а к второстепенным - бабушку, Саньку, учителя и большое количество образов и характеров, которые раскрывают особенности жизни народа деревни.
Двумя-тремя штрихами автор раскрывает перед нами характеры. Каковы они - учитель, дядя Левонтий, бабушка? Все герои, изображенные Астафьевым, отличаются чуткостью и простотой души. Учитель беспокоится о своих учениках. Его уважают, к нему прислушиваются самые непослушные ребята. Дядя Левонтий хоть и ведет своебразный образ жизни, но жалеет мальчишку-сироту. Самыми теплыми красками нарисовал автор портрет бабушки – советчицы и внука. Она и поругает мальчишку, если нужно, и согреет теплом, позаботится.
Как друг другу учитель и жители села, взрослые и дети? Примерами могут быть поступки учителя и бабушки. Евгений Николаевич не жалеет средств для обучения ребят. На свою зарплату он приобретает школьные принадлежности, мебель. Он бросится защищать детей от ненастья, если вдруг на них нападет змея. Бабушка Вити – самоотверженная женщина, которая не жалеет своих сбережений. Она выкупает вещи своих соседей, ведь для нее важно, чтобы все было по справедливости.
Якщо б мене запитали "Чому саме детективи?",я б відповіда так: звичайно, будь-який детектив - це перш за все відхід від реальності. Кращий б забути про власні труднощі і неприємності - зануритися в світ фантазій.Мені подобається розумовий процес, цікаві логіка подій і мотивація людських вчинків. Мені важливо не відволіктися, а розібратися в причинно-наслідкових зв'язках, вникнути в деталі, зрозуміти психологію дійових осіб, особливо якщо сюжет не прямолінійний, а багатошаровий. Це надзвичайно захоплюючий процес. Я віддаю перевагу як фільмам,так і книгам.З дитинства люблю цей жанр, люблю складні ситуації, люблю шукати вихід з них, люблю авантюри, люблю трохи криміналу, в загальному я обожнюю заварухи! Це цікаво на відміну від більшості нудних доль людей. Мені здається, що один відповідь на питання, за що ми любимо детективи - за те, що детективи дають нам можливість легкого отримання інтелектуальної перемоги. Ми разом з детективом або раніше того, хто розслідує загадку, виявляємо відповідь, прориваємося крізь деякі перепони.Можу сказати, що детективи-це приємне читання.