Гоголь был великим русским писателем, он умел подметить нелицеприятные стороны российского общества.
Комедия «Ревизор» обнаруживает «русские характеры». В ней вскрываются социальные язвы и общественные пороки, являющиеся порождением самодержавия. Высмеиваются плуты, взяточники, казнокрады. Они были показаны автором очень ярко и правдиво. В какой-то момент комедия превращается в обличающий документ, который критикует существующий строй.
Гоголь виртуозно собирал свои наблюдения в единый художественный образ, в котором любой мог узнать черты знакомых людей. Актуальность комедии обуславливалась тем, что ее сюжет был взят из жизни, а герои были знакомы каждому. Автор утверждал, что в своем произведении он ничего не выдумал. «Ревизор» полон намеков, позволяющих прочувствовать Гоголевскую действительность. Посредством высмеивания общественных пороков писатель заставляет понять всю их тлетворность, задуматься и постараться от них освободиться.
В качестве художественных приемов Гоголь использует говорящие фамилии, например, Ляпкин-Тяпкин и неприкрытые реплики героев. Это позволило автору убрать маску благопристойности и вскрыть всю безобразность нечистых на руку чиновников.
Особая роль в произведении отводится авторским ремаркам. «Замечания для господ актеров» дают характеристику персонажей, выражая свое отношение открыто, либо завуалировано через портретные описания. Для них также характерна ирония.
Положительного героя в свою комедию Гоголь не ввел намеренно. В «Ревизоре» в качестве положительного начала воплощается высокий нравственный идеал автора, основа его сатиры – смех. Как ни печально, жизнь доказывает, что не бывает такого ревизора, которого невозможно было бы подкупить. Время идет, а созданная Гоголем комедия по-прежнему не теряет своей актуальности
Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість “Захар Беркут”, створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим – молодший син Захара Беркута. Це сміливий
і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не
може пристати на таку умову – ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що “життя в неволі нічого не варте, краще смерть”, проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім’ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.
Гоголь был великим русским писателем, он умел подметить нелицеприятные стороны российского общества.
Комедия «Ревизор» обнаруживает «русские характеры». В ней вскрываются социальные язвы и общественные пороки, являющиеся порождением самодержавия. Высмеиваются плуты, взяточники, казнокрады. Они были показаны автором очень ярко и правдиво. В какой-то момент комедия превращается в обличающий документ, который критикует существующий строй.
Гоголь виртуозно собирал свои наблюдения в единый художественный образ, в котором любой мог узнать черты знакомых людей. Актуальность комедии обуславливалась тем, что ее сюжет был взят из жизни, а герои были знакомы каждому. Автор утверждал, что в своем произведении он ничего не выдумал. «Ревизор» полон намеков, позволяющих прочувствовать Гоголевскую действительность. Посредством высмеивания общественных пороков писатель заставляет понять всю их тлетворность, задуматься и постараться от них освободиться.
В качестве художественных приемов Гоголь использует говорящие фамилии, например, Ляпкин-Тяпкин и неприкрытые реплики героев. Это позволило автору убрать маску благопристойности и вскрыть всю безобразность нечистых на руку чиновников.
Особая роль в произведении отводится авторским ремаркам. «Замечания для господ актеров» дают характеристику персонажей, выражая свое отношение открыто, либо завуалировано через портретные описания. Для них также характерна ирония.
Положительного героя в свою комедию Гоголь не ввел намеренно. В «Ревизоре» в качестве положительного начала воплощается высокий нравственный идеал автора, основа его сатиры – смех. Как ни печально, жизнь доказывает, что не бывает такого ревизора, которого невозможно было бы подкупить. Время идет, а созданная Гоголем комедия по-прежнему не теряет своей актуальности
Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість “Захар Беркут”, створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим – молодший син Захара Беркута. Це сміливий
і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не
може пристати на таку умову – ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що “життя в неволі нічого не варте, краще смерть”, проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім’ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.