Фантазер Говорят, что я лгунишка,
Ну и что ж не спорю я,
Просто часто сочиняю
Разные истории.
Рассказал ребятам в школе,
Как я в Арктике бывал
И на полюсе холодном
Вертолетом управлял.
Подходил к медведю близко,
Правда, страшно было мне:
Я дрожащею рукою
Его гладил по спине.
А на паруснике быстром,
Сам его я смастерил,
В одиночку через море
За неделю переплыл.
Управлял я судном ловко
Мачта «фок» и мачта «грот»,
Парусами встречный ветер
Я ловил, как только мог.
Побывал в горах высоких,
Словно смелый альпинист,
Восходил к вершине снежной,
А потом спустился вниз.
А в космической ракете
на луне я побывал,
все заснял я, записал я,
но тетрадку потерял.
А на шаре на воздушном
Всю я землю обогнул,
Ну не всю, а половинку,
Тут немного я загнул.
Класс смеялся, класс не верил,
Но сказал преподаватель:
«Никакой он не лгунишка,
Фантазер он и мечтатель».
Работа с текстом.
Задание:
Прочитайте текст и ответьте на вопросы:
1. Какова основная мысль текста?
2. Достиг ли писатель своей цели? Каким образом? 3. Какую роль играет название?
4. Как автор начинает историю, чтобы заинтересовать читателя?
5. Выпишите из текста стихотворения «Фантазер» синонимы, антонимы, омонимы и многозначные слова
Цікава конфігурація проблематики і суті твору. Попри суворі рамки термінів(тріумф - поразка), які лежать на протилежних кінцях загального враження від прочитаного, - можна спробувати розділити все на чорне і біле, залишивши осторонь найбільш цікаву частину - сіру. Напівтони, відтінки, вторинні ноти, якими просякнутий весь твір. Саме ті, які надають йому неповторного аромату. Отже, тріумф : йому все ж вдалося знайти свій філософський камінь, втілити свій талант вповні, створивши ідеальний парфум. Такий, що зводить з розуму і засліплює не одну людину, а цілий натовп. І цю страшну руйнівну силу, яку Гренуй зміг вичавити і відділити із незрозумілих нам простих речей, він сховав в простеньку склянку з-під парфумів. Чудодійна субстанція, аромат декількох крапель якої змушують всіх навкруги обожнювати його до нестями
Це був тріумф, до якого він йшов впродовж всього свого недовгого життя.
Що ж до другої частини питання - трагедійність - вона криється в простих поняттях. Бідолашному хлопцеві не пояснили вчасно різницю між добром та злом. Між "можна" та "заборонено". Для нього відібрати у людини життя значило не більше, ніж вдихнути запах квітки. Абсолютна відсутність розуміння цінності людського життя при абсолютному таланті відчувати це життя на ефірному, тонкому рівні
Звідси беруть коріння його злочини. Символічною є і власна смерть героя. Його вбиває те, заради чого він вбивав інших. Хоча залишається відчуття, що він так і не зрозумів до кінця, що його життєвий кодекс йшов врозріз із загальноприйнятними правилами людського життя
Підсумовуючи, все ж легше говорити про тріумф. Винятковий талант знайшов свій філософський камінь. Трагедія - якби вчасно цей талант направити в потрібному руслі, то все могло б вийти інакше. Без жертв. Хоча...
О человеке, который смог оживить голову профессора Доуэля. Постепенно он начал оживлять и другие головы, все больше сходя с ума и все больше углубляясь в науку, а все благодаря указаниям все той же головы. В свое время профессор Керн совершил несколько преступлений, о которых знала только голова.
Через какое-то время, ассистентка профессора начинает разговаривать с головой и профессор, опасаясь разоблачения, помещает ассистентку в психушку, служащую для избавления от ненужных людей.
Сын Доуэля, Артур, узнавши, что его отец жив, отправляется в Париж и совершает налет н а психушку и бывшую ассистентку Керна (профессора).
В конце-концов всех разоблачают, а Керн кончает свою жизнь самоубийством. Гл. герои находят умирающую голову, таким образом Артур остается без отца.