В кожного із нас було своє дитинство про яке ми може розповідати дуже багато. Будучи дітьми ми з кожним днем навчались чого нового для нас, цікавого. Будь-яка подія, яка для дорослих людей була буденністю, для нас була значною подією, яку ми опановували з великим захопленням. Перші кроки наші, перше слово і інше. Той момент коли ми йшли в дитячий садок, перші нові знайомства з дітьми. Потім школа, перший клас, перша вчителька. Тяжкий і одночасно цікавий для нас процес навчання, пізнання чогось нового для нас. Перша дитяча любов, якщо так можна сказати, однак котра запам’ятовується нам назавжди. Потім вже йдуть шкільні будні, переходимо з одного класу в інший. Не вспіємо ми оговтатись, як вже останній дзвоник в завершальному класі і ми поринаємо в студентське життя. Поступаємо в інші навчальні заклади, де знайомимось з іншими людьми, інші друзі, інша вчителька.
Та про це може можна писати безкінечно. Однак всі моменти проходження цього періоду в кожного з нас є різними. Тому в школах на уроках української мови і не тільки будуть завдання написати такий твір, а тому ми в цій категорії зібрали таку збірку.
Он убегал… в него стреляли люди… проваливаясь лапой в рыхлый снег, волк твёрдо знал: спасения не и зверя нет страшней, чем человек… а в этот миг за сотни километров, был в исполненье смертный приговор… девчонка малолетняя там где-то уже четвёртый делала аборт… малыш ! но крик никто не слушал… он звал на : «мамочка, ! ты дай мне шанс, чтобы тебе быть ! дай мне возможность ! ведь я ! » а волк бежал… собаки глотку рвали… кричали люди пьяные в лесу… его уже почти совсем догнали… волк вскинул морду и смахнул слезу… малыш кричал, слезами заливаясь… как страшно не родившись умереть! и от железки спрятаться пытаясь, мечтал в глаза он маме посмотреть. вот только «маме» этого не нужно… не модно стало, видите ль, рожать… она на глупость тратит свою душу… своих детей «не в падлу» убивать… а волк упал без сил… так было надо… он от волчицы варваров увёл… одна она с волчатами осталась, когда он на себя взял приговор… собаки рвали в клочья его тело! но только душу волчью не ! душа его счастливой мчалась в ! ради детей есть смысл ! и кто, скажите, зверь на самом деле? и почему противен этот а просто человечнее нас звери… и зверя нет страшней, чем !
В кожного із нас було своє дитинство про яке ми може розповідати дуже багато. Будучи дітьми ми з кожним днем навчались чого нового для нас, цікавого. Будь-яка подія, яка для дорослих людей була буденністю, для нас була значною подією, яку ми опановували з великим захопленням. Перші кроки наші, перше слово і інше. Той момент коли ми йшли в дитячий садок, перші нові знайомства з дітьми. Потім школа, перший клас, перша вчителька. Тяжкий і одночасно цікавий для нас процес навчання, пізнання чогось нового для нас. Перша дитяча любов, якщо так можна сказати, однак котра запам’ятовується нам назавжди. Потім вже йдуть шкільні будні, переходимо з одного класу в інший. Не вспіємо ми оговтатись, як вже останній дзвоник в завершальному класі і ми поринаємо в студентське життя. Поступаємо в інші навчальні заклади, де знайомимось з іншими людьми, інші друзі, інша вчителька.
Та про це може можна писати безкінечно. Однак всі моменти проходження цього періоду в кожного з нас є різними. Тому в школах на уроках української мови і не тільки будуть завдання написати такий твір, а тому ми в цій категорії зібрали таку збірку.