Книги я начал читать рано. Иногда они забирали у меня слишком много свободного времени, но и давали взамен несравненно больше. Окружающий мир, тайны природы я узнаю из книг. Несколько раз я перечитывала замечательные страницы романа английского писателя Даниеля Дефо «Робинзон Крузо» .
«Приключения Робинзона Крузо» поведали мне о том, как пережил одиночество «моряк из Йорка» . Оказавшись после кораблекрушения на необитаемом острове, он сумел прожить на нем двадцать восемь лет, сначала в полном одиночестве, а потом с дикарем Пятницей. Он освоил этот остров и завел хозяйство. Робинзон Крузо подробно рассказывает о том, как обустраивал свой быт. Стремясь обеспечить себя всем необходимым для жизни, он трудится не покладая рук и за работой постепенно начинает развеиваться отчаяние, охватившее его после кораблекрушения. Робинзон вспоминает прежнюю жизнь и обращается к чтению Библии, которую ему удалось захватить с корабля. Робинзон Крузо сделал для себя вывод, что все беды, которые произошли с ним, — это кара за его грехи, главное — за неповиновение воле родителей. Оказавшись наедине с природой, герой произведения сумел увидеть все свои недостатки. В своем новом положении он различает «добро» и «зло» . Это вечная тема для каждого человека. «Зло» — это причина всех бед. «Добро» всегда творит в жизни чудеса и дает людям радость. Многим этим мудростям учат меня книги.
“Він походив із давнього гугенотського роду і колись був маєтний. Але ціла низка знегод довела його мало не до вбозтва, і, щоб уникнути принижень, неминучих при втраті багатства, він вибрався з Нью-Орлеана, міста своїх предків, і поселився на Салівеновому острові поблизу Чарльстона в штаті Південна Кароліна.”
“Легран здобув добру освіту, мав надзвичайно сильний розум, але був заражениймізантропією, і раз у раз то проймався запалом, то впадав у меланхолію. У нього було багато книжок, хоча заглядав до них він рідко, натомість воліючи ходити на полювання та ловити рибу або блукати над берегом і в миртових заростях, де вишукував різні мушлі й комахи. Його колекції комах позаздрив би навіть Сваммердам. “
«…у вдачі цього відлюдника чимало було такого, що збуджувало цікавість і викликало повагу.”
“-Цей жук принесе мені багатство, — вів він далі, переможно посміхаючись, — поверне мені мої родові маєтності.”
“— Та, щиро кажучи, мене трохи роздратували ваші натяки, що я, мовляв, з’їхав з глузду, тож я нишком поклав собі відплатити вам невеличкою містифікацією. Через це я й вимахував жуком, і через це ж таки надумав опустити його з дерева. До речі, на цей намір наштовхнуло мене якраз ваше зауваження, що жук дуже важкий.”
Характеристика Джупітера
“Леграна звичайно супроводив старий негр, на ім’я Джупітер. Відпущений на волю ще до того, як зубожіла господарева родина, він, одначе, уважав своїм обов’язком і далі залишатися при молодому «маса Вілові», і ні добром, ні злом його не можна було від цього відвернути.”
“Мій господар ні на що не нарікає. Тільки чого він снується цілі дні отак похнюплено, а сам білий- білий став як полотно? I чого він усе щось рахує та рахує?..”
“… ще не бувало такого дерева, щоб Джуп на нього не виліз, — просто сказав негр.”
“— Авжеж знаю, я добре знаю, де в мене ліва рука. Це та, що я нею дрова рубаю.”
“Джупітерове обличчя на кілька хвилин зблідло, мов смерть, — якщо взагалі може збліднути негр. Він стояв не просто приголомшений, а ніби аж громом уражений. А тоді раптом упав навколішки в ямі, занурившись руками по лікті в золото, та так і завмер, немовби розкошуючи в цій незвичайній купелі. ” (коли вони знайшли скарби)
Книги я начал читать рано. Иногда они забирали у меня слишком много свободного времени, но и давали взамен несравненно больше. Окружающий мир, тайны природы я узнаю из книг. Несколько раз я перечитывала замечательные страницы романа английского писателя Даниеля Дефо «Робинзон Крузо» .
«Приключения Робинзона Крузо» поведали мне о том, как пережил одиночество «моряк из Йорка» . Оказавшись после кораблекрушения на необитаемом острове, он сумел прожить на нем двадцать восемь лет, сначала в полном одиночестве, а потом с дикарем Пятницей. Он освоил этот остров и завел хозяйство. Робинзон Крузо подробно рассказывает о том, как обустраивал свой быт. Стремясь обеспечить себя всем необходимым для жизни, он трудится не покладая рук и за работой постепенно начинает развеиваться отчаяние, охватившее его после кораблекрушения. Робинзон вспоминает прежнюю жизнь и обращается к чтению Библии, которую ему удалось захватить с корабля. Робинзон Крузо сделал для себя вывод, что все беды, которые произошли с ним, — это кара за его грехи, главное — за неповиновение воле родителей. Оказавшись наедине с природой, герой произведения сумел увидеть все свои недостатки. В своем новом положении он различает «добро» и «зло» .
Это вечная тема для каждого человека. «Зло» — это причина всех бед. «Добро» всегда творит в жизни чудеса и дает людям радость. Многим этим мудростям учат меня книги.
Объяснение:
Характеристика Леграна з цитатами
“Він походив із давнього гугенотського роду і колись був маєтний. Але ціла низка знегод довела його мало не до вбозтва, і, щоб уникнути принижень, неминучих при втраті багатства, він вибрався з Нью-Орлеана, міста своїх предків, і поселився на Салівеновому острові поблизу Чарльстона в штаті Південна Кароліна.”
“Легран здобув добру освіту, мав надзвичайно сильний розум, але був заражениймізантропією, і раз у раз то проймався запалом, то впадав у меланхолію. У нього було багато книжок, хоча заглядав до них він рідко, натомість воліючи ходити на полювання та ловити рибу або блукати над берегом і в миртових заростях, де вишукував різні мушлі й комахи. Його колекції комах позаздрив би навіть Сваммердам. “
«…у вдачі цього відлюдника чимало було такого, що збуджувало цікавість і викликало повагу.”
“-Цей жук принесе мені багатство, — вів він далі, переможно посміхаючись, — поверне мені мої родові маєтності.”
“— Та, щиро кажучи, мене трохи роздратували ваші натяки, що я, мовляв, з’їхав з глузду, тож я нишком поклав собі відплатити вам невеличкою містифікацією. Через це я й вимахував жуком, і через це ж таки надумав опустити його з дерева. До речі, на цей намір наштовхнуло мене якраз ваше зауваження, що жук дуже важкий.”
Характеристика Джупітера
“Леграна звичайно супроводив старий негр, на ім’я Джупітер. Відпущений на волю ще до того, як зубожіла господарева родина, він, одначе, уважав своїм обов’язком і далі залишатися при молодому «маса Вілові», і ні добром, ні злом його не можна було від цього відвернути.”
“Мій господар ні на що не нарікає. Тільки чого він снується цілі дні отак похнюплено, а сам білий- білий став як полотно? I чого він усе щось рахує та рахує?..”
“… ще не бувало такого дерева, щоб Джуп на нього не виліз, — просто сказав негр.”
“— Авжеж знаю, я добре знаю, де в мене ліва рука. Це та, що я нею дрова рубаю.”
“Джупітерове обличчя на кілька хвилин зблідло, мов смерть, — якщо взагалі може збліднути негр. Він стояв не просто приголомшений, а ніби аж громом уражений. А тоді раптом упав навколішки в ямі, занурившись руками по лікті в золото, та так і завмер, немовби розкошуючи в цій незвичайній купелі. ” (коли вони знайшли скарби)