Життя в будинку пана де Реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами і плітками. "Совість Жульєна стала нашіптувати йому: "Ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти і насолоджуватися ним, але тільки в цій компанії. О Наполеон! Які прекрасні були твої часи!.." Жульєн почував себе самотнім у цьому світі. Завдяки заступництву кюре Шелана Сорель потрапляє в Безансонську духовну семінарію. "Якщо Жульєн лише очерет, що гойдається, нехай загине, а якщо це людина мужня, нехай пробивається сам", — сказав про нього абат Пірар. І Жульєн став пробиватися.
Учився він гарно, але від семінаристів тримався осторонь. Незабаром побачив, що "знання тут і в гріш не ставлять", тому що "успіх у науках здається підозрілим". Жульєн зрозумів, що заохочується: лицемірство, "аскетичне благочестя". Як не намагався юнак видаватися дурником і незначною особистістю, не міг сподобатися ні семінаристам, ні начальству семінарії — занадто вже відрізнявся він від інших.
Действительно, Хлестаков и не старался выдать себя за важное лицо. Городских чиновников ввело в заблуждение чистосердечие Хлестакова , опытный мошенник вряд ли сумел бы провести городничего, который превзойдет в мастерстве обмана любого афериста, так как он «мошенников из мошенников обманывал» .
Внезапно его судьба меняется: городские чиновники принимают его за важную особу, а именно — ревизора. Неожиданно для самого себя Хлестаков превращается в значительную персону и попадает в дом к главному человеку в городе — городничему
Объяснение:
Життя в будинку пана де Реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами і плітками. "Совість Жульєна стала нашіптувати йому: "Ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти і насолоджуватися ним, але тільки в цій компанії. О Наполеон! Які прекрасні були твої часи!.." Жульєн почував себе самотнім у цьому світі. Завдяки заступництву кюре Шелана Сорель потрапляє в Безансонську духовну семінарію. "Якщо Жульєн лише очерет, що гойдається, нехай загине, а якщо це людина мужня, нехай пробивається сам", — сказав про нього абат Пірар. І Жульєн став пробиватися.
Учився він гарно, але від семінаристів тримався осторонь. Незабаром побачив, що "знання тут і в гріш не ставлять", тому що "успіх у науках здається підозрілим". Жульєн зрозумів, що заохочується: лицемірство, "аскетичне благочестя". Як не намагався юнак видаватися дурником і незначною особистістю, не міг сподобатися ні семінаристам, ні начальству семінарії — занадто вже відрізнявся він від інших.
НАДЕЮСЬ ХОТЬ ЧУТЬ-ЧУТЬ .
Действительно, Хлестаков и не старался выдать себя за важное лицо. Городских чиновников ввело в заблуждение чистосердечие Хлестакова , опытный мошенник вряд ли сумел бы провести городничего, который превзойдет в мастерстве обмана любого афериста, так как он «мошенников из мошенников обманывал» .
Внезапно его судьба меняется: городские чиновники принимают его за важную особу, а именно — ревизора. Неожиданно для самого себя Хлестаков превращается в значительную персону и попадает в дом к главному человеку в городе — городничему
Объяснение:
не благодарите)